Рубрика: Людина

Рита варила зелений борщ, коли на кухню зайшов її чоловік. – А ти чому так рано повернувся додому? – одразу запитала у нього жінка. – Я відпросився, потрібно вирішити одну термінову, сімейну справу, – відповів Іван, сідаючи за стіл. – Щось в дітей сталося? – захвилювалася Маргарита. – Ні, в дітей все гаразд, – відповів чоловік. – Щось в батьків? – припустила дружина. – В батьків теж все нормально, – додав Іван. – Тоді, які це такі сімейні справи ти хочеш вирішувати? – здивувалася Рита. – Рито, ми розлучаємося! – несподівано заявив чоловік. – Розлучаємося? Як? Чому? – Рита здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Маргарита завжди вважала себе дуже розумною. У дитинстві мама часто казала їй, що вона і розумниця, і красуня, і спостережливіша за інших, і винахідливіша, і що таких, як вона, більше […]

Ігор повертався додому. У п’ятницю скасували всі пари, і він вирішив приїхати до батьківського дому сюрпризом. Батьки чекали на нього тільки в суботу. – Ось це мама зрадіє такому сюрпризу, – думав він, підходячи до дверей квартири. Він постукав у двері, але одразу йому ніхто не відчинив. – Дивно, зазвичай у цей час мама вдома, – здивувався він. Ігор зібрався вже відчинити двері своїми ключами, як раптом вони відчинилися. – Ігоре, – мама здивовано дивилася на нього. – А ти чому сьогодні приїхав? – Сюрприз, – усміхнувся хлопець. Ігор пройшов у квартиру і…ахнув від побаченої картини

Ігор повертався додому. Несподівано у п’ятницю скасували усі пари, і він вирішив приїхати сюрпризом. Батьки чекають на нього тільки в суботу, але явно зрадіють, коли він приїде на день раніше. […]

У Діани не стало бабусі. – Ну, як же ж так?! – думала дівчина. – Ще й на поминки запізнилася – дорога далека. Не попрощалася з рідною людиною… Діана стояла біля дверей квартири бабусі, яка тепер належала їй. Вона зайшла всередину. У квартирі стояла дзвінка тиша… – Напевно, доведеться продати цю квартиру, – подумала Діана і пройшла в кімнату. Трохи посидівши в кріслі, вона почала розмірковувати, що робити далі. Діана дивилася на фотографію, що стояла на тумбочці. На ній бабуся з Діаною весело посміхалися. Раптом дівчина почула якийсь дивний звук… Було незрозуміло звідки він чувся. Діана озирнулася і застигла від несподіванки

Коли мати зібралася заміж, Діана була не проти. Начебто й подобався їй мамин обранець. Спокійний і врівноважений Павло, завжди добре спілкувався з нею. До мами він ставився трепетно ​​і дбайливо. […]

Марина підійшла до кімнати своє доньки Ірини. Було вже за північ і та спала. Чоловік Марини, Толік теж задоволено похропував… – Видно самій мені доведеться до ранку сидіти й переживати від того, що я тільки-но дізналася! – сумно подумала Марина. Задрімала вона аж під ранок, і одразу ж прокинулася від того, що її Толік голився у ванній і щось наспівував. – Співаєш? – в поганому настрої звернулася до чоловіка Марина. – Наша дочка засватана вже, а ти все співаєш! – Як це засватана?! – ахнув Толік. – Коли? Хто? Чоловік стояв весь у піні для гоління, оторопівши від почутого

Із Жанною Геннадіївною Марина Іванівна була знайома дуже давно. Та й ні до чого тут їхні по-батькові – вони ж разом навчалися в інституті, в одній групі! А після навчання […]

– Значить, все сестрі дістанеться? – А чого ти хотіла, Ірочко? – бабуся Регіна поправила окуляри, й подивилася на мене, як на дівчину, що нашкодила. – У Насті сім’я повноцінна, чоловік, дитина. А хто ти? Розведена з доважком

– Значить, все сестрі дістанеться? – я намагалася говорити спокійно, хоч усередині все кипіло. – А чого ти хотіла, Ірочко? – бабуся Регіна поправила окуляри, й подивилася на мене, як […]

– Яринко, давай будемо реалістами, – звернулася до мене свекруха. – Ти залишилася одна. Степана тільки-тільки не стало. Ну яка дитина? Ми готові забрати малюка собі і виховати як рідного. Я думаю, Степан би хотів бачити тебе щасливу. Дай Бог, ти ще зустрінеш в житті чоловіка, з яким пов’яжеш своє життя. А дитина буде тобі лише на заваді. – Катерино Максимівно, дитина, що під моїм серцем, тільки моя і нікому я її не віддам. – Але свекруха не здавалася зі своїм рішенням

– Яринко, давай будемо реалістами, – звернулася до мене свекруха. – Ти залишилася одна. Степана тільки-тільки не стало. Ну яка дитина? Ми готові забрати малюка собі і виховати як рідного. […]

– Твій батько сказав, що я нахлібниця! – обернулася вона до чоловіка, що вийшов на шум. – Тепер нехай платить за обіди та вечері у моїй хаті

Валентина поправила фоторамку на стіні, прискіпливо оглянула результат, і посміхнулася. У новій квартирі поступово ставало затишно. Після весілля минуло лише два місяці, але дівчина вже встигла створити в орендованому житлі […]

Дуже довго Анастасія відкладала гроші на те, щоб купити автомобіль. На новий їй не вистачало, але на гарний позашляховик якому вже років 5 вона собі дозволити могла. Переглянула всі сайти і такий знайшла. Довелося за ним їхати далеко в маленьке село, але її тішила лише одна думка, що зекономить вона добре. Але склалося зовсім не так

Статний та кремезний чоловік в потертій куртці та великих черевиках уважно поглядав у вікно машини, де сиділи Анастасія та Артем. — Ви за автівкою? — запитав він. — Так, — […]

– Василю, я чекаю дитину, – сказала я за вечерею. Його очі наповнились подивом, а потім він усміхнувся: – Це прекрасно, Оленко. Але треба сказати мамі. Мої надії знову почали тріщати. І коли ми разом приїхали до Ніни Степанівни, щоб поділитися новиною, я отримала чергову “порцію любові”: “Вона не готова до материнства, Василю. Що ти собі думав, коли одружувався з нею?”

– Василю, ти знову до мами? – спитала я, стоячи на порозі, поки чоловік одягався. – Вона попросила допомогти полагодити кран, Оленко, – відповів він, навіть не дивлячись на мене. […]