Два роки тому, коли вирішували, як поділити кошти, отримані від продажу дачі, батьки вирішили відмовити Стасу у фінансуванні його стартапу. Гроші поділили порівну між його сестрою Галиною та братом Артуром. За два роки бізнес Стаса сильно зміцнів. І ці два роки Стас не спілкувався з батьками.

— Станіславе Геннадійовичу, до вас батько, — поінформувала секретарка. — Чий батько? – Ваш. Він так представився. — Запрошуй. Геннадій Петрович зайшов, мовчки підійшов до сина, так само нічого не кажучи, поклав перед ним рекламні буклети. Стас, мовчки, запитливо глянув на батька.

— У цю компанію Артур із Галиною вклали всі свої гроші. — Лохотрон? Гроші, що ви їм вручили від продажу, зникли? – Якби тільки ці гроші. Вони заклали і нашу квартиру, – сумно сказав Генадій Петрович. — Але як вони примудрилися? Квартира була оформлена на тебе з мамою, — Стас був сильно здивований.

– Була. Ми їм її подарували, — насилу вимовив батько. – Вони дуже просили. Клялися — божилися, що з нею нічого не станеться. А тепер банк виставив квартиру на продаж. Вони замовкли хвилин на десять. Стас обмірковував ситуацію,

а батько чекав, коли той ухвалить рішення. Зрештою Геннадій Петрович наважився перервати паузу. — Стасе, ти їм допоможеш? — Запитав він сина. — Чи позичиш їм грошей, щоб вони змогли закрити кредит? – Ні. Ні Артуру, ні Галині я не допомагатиму. Вони самі вляпалися в це, хай і викручуються. Батько з нещасним виглядом кивнув, погоджуючись. — Тримай, — Стас простяг батькові документи та конверт. — Що це?

— Документи на будинок, про який ви з мамою мріяли. І гроші на переїзд. Але ти маєш пообіцяти мені, що ні копійки не віддаси ні Артурові, ні Галині. — Обіцяю. Стас лише один раз приїхав до батьків у новий будинок. Проконтролювати їхній переїзд. Після цього минуло три роки. Стас із батьками не спілкується.

Джерело