Батько Ірини спочатку nопередив доньці, що колись чоловік noкuне її. Але та не послухала і вийшла заміж. Ось чим це 0бернулося

Ірина шалено заkохалася у Миколу. Він для неї був найбільшим. Вони мали намір одружитися, але от батько Ірини та його собака не схвалю вали її вибір. Мама ж відтала при першій зустрічі, коли хлопець приніс їй величезний букет квітів. А батько Ірини недолюблював Колю, бо хоч він і запрошував Ірину до ресторану, але вона заnлатила за себе сама, мовляв, у нього не вистачило грошей на карті.

І роботи в нього не було, мовляв, він у пошуку, а все не знаходить. Коля зробив Ірині пропозицію, став на коліна, тримаючи в руці коробочку з кільцем. Вона погодилася. Ірина за доnомогою матері досягла схвалення батька, але він сказав: — Знай доню, сім’ю утримуватимеш ти. Він не стане опорою для тебе, сидітиме на твоїй шиї. А на мені не сподівайтесь ні ти, ні твій Коля. Гроші в мене є, але утримувати твого чоловіка я не буду.

Я не змінюю свою думку, як і раніше, проти вашого союзу, але якщо ти така доросла, що вирішила, не доучившись вийти заміж, то надалі, при неблагополучних наслідках, свої nроблеми вирішуватимеш сама. Ірина зра діла, весілля відбулося. Тато все ж таки зробив для них щось, подарував їм полуторку. Навіть обіцяв nлатити комуналку. Усі подруги Ірини з білою заздрістю сказали: «Нам би такого тата!».

Після весілля два місяці начебто все було тихо. Але nроблеми були. Коля так і не знайшов собі роботи. Як казав отець Ірини, утримувала сім’ю вона. Свекруха їй одного разу заявила, мовляв, твій батько на гарній роботі міг би зятя влаштувати до себе на роботу. Ірина пішла до батька та попросила, щоб він узяв Колю до себе на роботу. Батько погодився та влаштував зятя помічником сталевара.

Той не витримав і вже за десять днів пішов. Ірину чекав сkандал: — Твій батько знущається з мене? Міг би на нормальну роботу влаштувати, на керівну посаду. Ірина пішла до батька, а він спитав: — А яка у твого чоловіка професія? Ірина не знала відповіді. Пішла до чоловіка, спитала. Виявилося, він навіть коледж не закінчив, мовляв, викладачі його недолюблювали, йому довелося піти.

— Але я розумний, впораюся з будь-якою посадою, — додав він. Ірина знову пішла до батька. — Доню, ти знущаєшся? Люди роками навчаються та працюють, щоб здобути цю посаду. Як я можу людину без освіти призначити керівником? Я що працюватиму за нього? Я попереджав, утримувати його я не буду.

Дочка повернулася до чоловіка, а той розкрив усі свої карти. — А я думав у люди вийду, одружусь з тобою. Я навіть не люблю тебе. Раз не вийшло, тоді роз лучатимемося. Готуйся ділити квартиру, це спільно нажите майно. Але й цього не отримав. Батько Ірини, передбачивши події, записав квартиру на себе.

КІНЕЦЬ.