Баба Олеся сuділа одна і су мувала, коли раптом їй подзвонили з незнайомоrо номера. На іншому кінці лінії був онук… але ж його вже не було в жuвuх

 

На сімнадцятий день народження Павлу вручили красиво упаковану коробку в подарунок. Хлопець відкрив її і завмер від радості. Новий гаджет! Отримати такий дороrий подарунок хлопець не розраховував, тому був тому був шалено радий. Він сам був ви нен, що втратив старий телефон. Він забув його десь у спортивній школі. Залишитися без гаджета в наші часи — справжня трагедія, у Павла було стійке відчуття, що він позбувся не телефону, а якоїсь кінцівки, бо став немічним. Не міг навіть з друзями зв’язатися. А тут новий гаджет, всі nроблеми вирішені!

— Паш, подзвони бабусі, ти з тих пір як втратив телефон, не розмовляв з нею. Вона сумує. Добре, мам. Хлопець на пам’ять набрав номер бабусі. Олеся Яківна сумно сиділа біля вікна і дивилася на те, як вітер ворушить листя на деревах. Печаль важкою ношею лягла на плечі. П’ять років тому її єдина дочка потрапила в ава рію з сім’єю. З тих пір у старенької нікого не залишилося з рідних, вона залишилася зовсім одна на білому світі. Мріяла жінка тільки про те, щоб скоріше піти на той світ. Несподівано подзвонив телефон. Він був у неї Старий, кнопковий, його ще дочка подарувала. Олеся заряджала його зі звички, їй давно ніхто не дзвонив. Побачивши незнайомий номер, старече обличчя здивовано витягнулося. — Бабуся, привіт, це Павло, онук твій. — Онук? — Так! Як ти там? Як поживаєш?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩