Аня приїхала з сином Вітєю у село, щоб познайомити його з рідним батьком. Але тут сталася несподівана заміна.

 

Аня зі своїм 4-річним сином Вітєй вийшли з автобуса в абсолютно незнайомому місці. Тут жив батько її дитини Віті. Вони пройшли до магазину, щоб купити тортик на честь знайомства. І Аня стала питати у продавщиці: -А Скажіть, де будинок Іванових знаходиться? Продавщиця спочатку розсміялася, а потім почала: -У нас півсела Іванових, я теж Іванова.

Тобі яких саме? -У них сина Вітєю звуть. -Таких два є. У них батько не став морочитись, і синів одним ім’ям назвав. Один біля річки мешкає, другий на кінці села. Продавщиця сказала номер будинків, Ганна купила тортик і пішла шукати. Будинок біля річки був гарний і великий. Високий паркан, будинок видно, що новий зовсім. Аня постукала. Двері їй відчинив дідок:

-Дівчина, вам кого? -Мені потрібний Вітя. Справа в тому, що це його син. Дідок тут же запросив дівчину додому, його дружина так була рада дорогим гостям. Вони посідали за стіл, стали пити чай з тортиком. -Ой, ми такі раді, що Вітя свою частинку у світі залишив … він пoмep рік тому, в авapiю потрапив.

А як ви познайомились? — Запитала бабуся. -Випадково вийшло … ми пару разів перетнулися, а коли я знала, що вагiтна, то Вітя вже поїхав. Я тільки пам’ятала назву села, з якого він був. Бабуся почала показувати альбом із фотографіями. Маленький Вітя був дуже милим хлопчиком, але вже дорослого Вітю Аня не впізнала: -Ой, то це не він … -Отже, другого Вітьки син, — з гіркотою сказав дід і провів Аню до другого будинку.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩