Андрій прокинувся майже в обід. Чоловік потягнувся, полежав ще кілька хвилин, а потім побіг у душ. Він увімкнув чайник, щоб випити філіжанку кави і згадав, що кава в нього закінчилася. – Треба йти в магазин, тим більше, що і в холодильнику пусто, – зітхнув Андрій. Він швидко зібрався, взяв рюкзак, вийшов на вулицю і пішов у магазин. Чоловік дійшов до переходу, зробив крок уперед, як раптом його міцно втримали ззаду за рюкзак. Андрій не розумів, що відбувається

 

Був чудовий недільний ранок, звичайно, не зовсім прямо рано, а десь ближче до полудня.

Андрій розплющив очі, от сьогодні він виспався від душі.

Чоловік потягнувся, полежав ще кілька хвилин, а потім побіг приймати душ.

Він увімкнув чайник, щоб випити філіжанку кави і згадав, що кави в нього немає, закінчилася ще вчора вранці.

-Треба йти в магазин, тим більше, що і в холодильнику пусто, – зітхнув він.

Він швидко зібрався, вийшов на вулицю і пішов у магазин.

Андрій з чудовим настроєм вирушив у продуктовий, несучи, поки що порожній рюкзак, на плечі.

Він дійшов до переходу. Засвітився жовтий. Андрій зробив один крок вперед, як раптом його міцно втримали ззаду за рюкзак.

Андрій не розумів, що відбувається.

Тієї ж миті повз нього на швидкості пролетів великий джип і він одразу зрозумів – пара секунд і все.

Андрій озирнувся подякувати своєму рятівнику, але поруч нікого не було.

Тільки якийсь пес сидів біля стовпа, і жінка з дитиною підходили до нього. Чоловік був здивований, хто ж його врятував? Він знизав плечима і пішов далі.

Декілька днів Андрій згадував те, що сталося, навіть з другом поділився. Той сказав:

-Не інакше Андрію твій ангел-охоронець то був.

-А він у мене, грішника, точно є? – пожартував він.

Минуло кілька тижнів, і чоловік зовсім забув про цей випадок, як раптом він сам нагадав про себе черговою, неординарною подією. Подзвонила мама і попросила приїхати, у неї в телевізорі зник звук, а Андрій розбирався в цьому.

До мами треба було добиратися довго, спочатку півміста проїхати, а потім ще хвилин двадцять до села, тому він після роботи одразу подався до неї. Мама сиділа біля хвіртки з сусідкою, тіткою Лізою, матір’ю Ігоря, друга дитинства, і як завжди, напевно, про когось пліткувала. Виявилося, про нього.

-Здоров, Андрійку. Ось тільки твоїй матері казала, що ти зовсім засидівся в холостяках, уже під сорок, а все жінку не знайдеш.

-Таку як ви, тітка Ліза, не зустрів, а то б одразу одружився.

-В Ігоря он дочка старша вже скоро нареченою стане і молодший у сьомий клас перейшов. Так він молодець, одружився одразу з Тетяною, не перебирав і вдало у них все склалося.

Мама Андрія бачила, що йому ця тема неприємна, тому вона сказала сусідці:

-Іди-но додому, Лізо, мені сина годувати треба.

Вона взяла сина під руку, і вони пішли до хати. Сусідка ще щось услід говорила, але вони вже говорили про своє. Тільки увійшли до хати, Андрій одразу відчув запах газу, а мама вже взялася, розігріти вечерю.

Він підскочив до неї.

-Ти чого, синку, – здивувалась мати.

-Мамо, у тебе тут газ, ти що, не чуєш? Ти його не закрила до кінця.

-Ой, Господи, я й справді його прикрутила, поки бульйон кипів, а він, напевно, і погас, коли я виходила і дверима гримнула. Добре, кватирка відкрита. Дякувати Лізі, не дала раніше в хату піти, адже я тебе гарячим хотіла зустріти.

Зустріла б… Ох, старість не радість, – голосила мама.

Ось Андрій і розповів їй про свій випадок на переході.

-Так, синку, ангел-охоронець за тобою ходить, життя твоє оберігає. Напевно, тому що ти ще спадкоємця не залишив, продовження роду немає. У сестри он дві дівчинки, хлопчика немає. Ось і мені допоміг, затримав, до хати не дав піти.

-Мамо, а може це твій ангел, тебе врятував?

-Не сперечаюся, все можливо. Я ось тобі схожий випадок розповім, що зі мною в молодості трапився. Та ти їж, я тобі ще котлеток покладу.

Так от, я тоді завагітніла тобою і ближче до вечора з роботи бігла, сонечко вже сідало. А я, не звертаючи уваги ні на що, думала, як твоєму батькові цю радісну новину піднести. Підбігла до дороги, ніби тихо, не шумлять мотори, глянула і вже зібрала переходити, як мене хтось за плечі взяв і зупинив.

І як у тебе, мотоцикл пронісся на швидкості, це Мишко, сусід, знову веселий у магазин по добавку летів. Його, до речі, так і не стало десь через рік… Я озирнулася, стоїть незнайомий хлопчина, блакитноокий і каже:

-Що ж ви дівчино, неакуратно так дорогу переходите? Звичайно, руху такого тут немає, але недолугих водіїв скрізь вистачає.

-Дякую вам велике.

Тут мене гукнув твій батько, я помахала йому і повернулася до хлопця, щоб ще раз подякувати, але вже нікого не було. Підійшов Віктор, я йому почала розповідати і кажу, цей хлопець мене врятував, що поруч зі мною стояв, коли ти гукнув мене. А він сміється і каже:

-Ти що зовсім, чи що? Одна ти стояла, я не бачив ніякого хлопця.

Ось тоді я й зрозуміла, що це ангел-охоронець врятував і мене, і тебе.

Андрій полагодив мамі телевізор, ще й розетку, причепив картину, яку їй сестра подарувала і поїхав додому.

Коли виїжджав із села, при світлі фар побачив жіночу постать, вона махала рукою. Він зупинився, жінка зазирнула в салон:

-Вибачте, ви у місто не підвезете, а то я на останній автобус запізнилася, наче на п’ять хвилин раніше прийшла, а він уже поїхав.

-Звісно, ​​підвезу.

-Дякую. А я провідувала свекруху, вона заслабла. З чоловіком, її сином ми розлучилися п’ять років тому, і вже три роки, як Валерія не стало. Але я її не залишаю, вона хороша і самотня, тому її й підтримую. Інший син поїхав кудись на заробітки, про нього давно нічого не чути.

-У вас добре серце. А ще ви гарна жінка.

-Дякую. Мене Дарина звуть.

-Андрій. І я маму провідував, у неї телевізор зламався. Ви десь у місті живете, я вас підвезу до будинку.

Вона назвала свою адресу.

-Та ми майже сусіди, ви на початку вулиці живете, а я наприкінці. Вибачте, а ваш теперішній чоловік не проти, що ви до колишньої свекрухи їздите.

-Мені нема кому забороняти, я одна живуть і дітей нам Господь із чоловіком колишнім не дав.

-А я теж один і одружений не був і до сьогодні ще не зустрів ту, яка б у серце мені запала.

-А сьогодні зустріли?

-Так, вас. Мені одразу добре на серці стало, як тільки ви в машину сіли, а коли посміхнулися, я подумав: Господи, хай вона буде незаміжня. І він мене почув.

-Ви жартівник?

-Ні, ви мені справді одразу сподобалися. Ми практично незнайомі, а мені так добре поруч із вами, зі мною такого ще не було.

-Якщо чесно, мені теж затишно з вами.

-То давайте почнемо дружити, пізнаємо один одного ближче, можливо, ви не дарма на автобус спізнилися, нам просто треба було зустрітися, адже у житті все взаємопов’язано.

Через півроку вони відгуляли весілля, на ньому була присутня і колишня свекруха Дарини, яка виявилася матір’ю його однокласника Валерія.
Тепер вони відвідують і маму Андрія, і маму Валерія, а обидві жінки з нетерпінням чекають на народження онука…

Джерело