Андрій прокинувся майже в обід. Чоловік потягнувся, полежав ще кілька хвилин, а потім побіг у душ. Він увімкнув чайник, щоб випити філіжанку кави і згадав, що кава в нього закінчилася. – Треба йти в магазин, тим більше, що і в холодильнику пусто, – зітхнув Андрій. Він швидко зібрався, взяв рюкзак, вийшов на вулицю і пішов у магазин. Чоловік дійшов до переходу, зробив крок уперед, як раптом його міцно втримали ззаду за рюкзак. Андрій не розумів, що відбувається

 

Був чудовий недільний ранок, звичайно, не зовсім прямо рано, а десь ближче до полудня.

Андрій розплющив очі, от сьогодні він виспався від душі.

Чоловік потягнувся, полежав ще кілька хвилин, а потім побіг приймати душ.

Він увімкнув чайник, щоб випити філіжанку кави і згадав, що кави в нього немає, закінчилася ще вчора вранці.

-Треба йти в магазин, тим більше, що і в холодильнику пусто, – зітхнув він.

Він швидко зібрався, вийшов на вулицю і пішов у магазин.

Андрій з чудовим настроєм вирушив у продуктовий, несучи, поки що порожній рюкзак, на плечі.

Він дійшов до переходу. Засвітився жовтий. Андрій зробив один крок вперед, як раптом його міцно втримали ззаду за рюкзак.

Андрій не розумів, що відбувається.

Тієї ж миті повз нього на швидкості пролетів великий джип і він одразу зрозумів – пара секунд і все.

Андрій озирнувся подякувати своєму рятівнику, але поруч нікого не було.

Тільки якийсь пес сидів біля стовпа, і жінка з дитиною підходили до нього. Чоловік був здивований, хто ж його врятував? Він знизав плечима і пішов далі.

Декілька днів Андрій згадував те, що сталося, навіть з другом поділився. Той сказав:

-Не інакше Андрію твій ангел-охоронець то був.

-А він у мене, грішника, точно є? – пожартував він.

Минуло кілька тижнів, і чоловік зовсім забув про цей випадок, як раптом він сам нагадав про себе черговою, неординарною подією. Подзвонила мама і попросила приїхати, у неї в телевізорі зник звук, а Андрій розбирався в цьому.

До мами треба було добиратися довго, спочатку півміста проїхати, а потім ще хвилин двадцять до села, тому він після роботи одразу подався до неї. Мама сиділа біля хвіртки з сусідкою, тіткою Лізою, матір’ю Ігоря, друга дитинства, і як завжди, напевно, про когось пліткувала. Виявилося, про нього.

-Здоров, Андрійку. Ось тільки твоїй матері казала, що ти зовсім засидівся в холостяках, уже під сорок, а все жінку не знайдеш.

-Таку як ви, тітка Ліза, не зустрів, а то б одразу одружився.

-В Ігоря он дочка старша вже скоро нареченою стане і молодший у сьомий клас перейшов. Так він молодець, одружився одразу з Тетяною, не перебирав і вдало у них все склалося.

Мама Андрія бачила, що йому ця тема неприємна, тому вона сказала сусідці:

-Іди-но додому, Лізо, мені сина годувати треба.

Вона взяла сина під руку, і вони пішли до хати. Сусідка ще щось услід говорила, але вони вже говорили про своє. Тільки увійшли до хати, Андрій одразу відчув запах газу, а мама вже взялася, розігріти вечерю.

Він підскочив до неї.

-Ти чого, синку, – здивувалась мати.

-Мамо, у тебе тут газ, ти що, не чуєш? Ти його не закрила до кінця.

-Ой, Господи, я й справді його прикрутила, поки бульйон кипів, а він, напевно, і погас, коли я виходила і дверима гримнула. Добре, кватирка відкрита. Дякувати Лізі, не дала раніше в хату піти, адже я тебе гарячим хотіла зустріти.

Зустріла б… Ох, старість не радість, – голосила мама.

Ось Андрій і розповів їй про свій випадок на переході.

-Так, синку, ангел-охоронець за тобою ходить, життя твоє оберігає. Напевно, тому що ти ще спадкоємця не залишив, продовження роду немає. У сестри он дві дівчинки, хлопчика немає. Ось і мені допоміг, затримав, до хати не дав піти.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩