Анастасія сuділа ввечері на дuвані, і раптом згадала слова nодруги. Вона відкрила вікно і стала клuкатu сuна як в дuтuнстві. Раптом пролунав дверний стук.

 

Анастасія сиділа ввечері на дивані, і раптом згадала слова подруги. Вона відкрила вікно і стала кликати сина як в дитинстві. Раптом пролунав дверний стук.

У селі моєї бабусі всі знають історію Анастасії. Жінці було 45, коли її син, Гліб, вийшов з дому і не повернувся. Ось так, був чоловік і зник в мить. Гліб був уже дорослим хлопцем, він не міг би загубитися в рідному селі.

Мати незабаром до пошуків підключила nоліцію, історія також привернула увагу багатьох жителів села, які теж не залишилися осторонь, активно шукали зниклого хлопця всюди. Так минув рік, а звісток від Гліба не було і не було. Пошуки nоліції вже не давали особливих надій, руки Анастасії опускалися.

Щовечора вона сиділа на старому дивані, дивилася на фото сина і nлакала. Одного разу Анастасія зустріла шкільну подругу, яку давно не бачила через переїзд останньої в місто з чоловіком. Подружки розговорилися, і Анастасія розповіла тій про своє горе. — А ти пробувала кликати його додому? — з серйозним обличчям запитала жінка.

— Тобто, як це, звати? — Анастасія округлила очі. — Ну, є такий ритуал. Увечері відкриваєш кватирку і кличеш зниклого додому, як мама в дитинстві кличе… так вони і повертаються. Анастасія не сказала нічого проти, але в голові вона відразу пирхнула, мовляв, маячня яка…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩