– А нічого, що ми з тобою два роки живемо у цивільному шлюбі? – Нічого. Тобі пора додому, тебе сюди не запрошували – відповів Олексій, мов я була для нього чужою.

 

Я не можу бути певна, що цивільний шлюб мене чомусь навчив. Я постійно слухала Олексія та дивилась йому щиро у вічі та мені здавалось, що цього достатньо, аби жити щасливо до кінця, але вийшло не так, як гадалось.

Коли ми зустрічалися з ним, то він сказав, що спочатку потрібно пожити разом, а тоді вже одружуватися, так ми й зробили. Я довіряла цьому чоловіку цілковито, тому і не думала сперечатися.

Мама намагалась мене відмовитися з’їжджатися без одруження, але хіба хоч одній закоханій дівчині чиїсь слова ставали на заваді? Мені було не важливо хто й що мені говорить.

Для мене існував лише Олексій, його думка та слова. Його ображали слова моєї мами, тому він перестав навідуватися до неї у гості, а за ним і я робила це рідше, адже ми завжди мали спільні плани для відпочинку, а у будні після роботи були такі втомлені, що нікуди йти не хотілось.

Так ми й прожили два роки. Одного суботнього ранку я прокинулась і виявила, що поруч не має Олексія. Почала йому телефонувати, а він не відповів, тоді почала телефонувати друзям. Вони всі не знали, де він, тому до обіду я прийняла рішення поїхати до його батьків. Раніше я до них не їздила сама і мені здається, що вони ніколи такого і не хотіли.

Постукавши у двері, мені відкрила його мама і попросила піти додому. Я відразу відчула, що щось тут не так, тому зайшла всередину. За столом у вітальні сидів мій цивільний чоловік, його батьки, незнайома дівчина і її батьки. Коли я запитала, що відбувається, то вже знала відповідь. Картина маслом. Це було сватання Олексія та тієї Олени.

– А нічого, що ми з тобою два роки живемо у цивільному шлюбі?

– Нічого. Тобі пора додому, тебе сюди не запрошували – відповів Олексій, мов я була для нього чужою.

Я була наскільки спантеличена тим, що відбувається. Я просто завмерла, не могла повірити, що він хоче одружитися з іншою, отже весь цей час він мені зраджував, чи їй, якщо планує з нею одружитися? Хоча, це не має жодного значення.

Повернувшись додому, я зібрала свої речі та пішла геть. Олексій більше на зв’язок не виходив. Я і подумати не могла, що він виявиться такою людиною. А мама намагалась мені відкрити очі на нього, я ж нічого не хотіла бачити…

КІНЕЦЬ.