– Не розумію я, навіщо тобі відзначати ювілей? – картає мене донька.

– Краще ці гроші нам віддай, мамо, ти ж бачиш, що нам давно ремонт потрібний.

– Зараз не до святкувань, – хитає головою невістка, примружуючи очі.

– А нам гроші потрібні, дитину ми влаштували в приватний садок, треба все оплатити.

Я думала, що діти мене підтримають, адже я нічого в них не прошу, сама майже рік відкладала гроші, щоб влаштувати собі свято, я ж за все своє життя ніколи гучно свій день народження не святкувала, завжди скромно, в тісному сімейному колі.

А тепер мені чомусь захотілося запросити родичів і друзів, і послухати в свою адресу кілька добрих і теплих слів. Невже я цього не вартую?

На початку травня у мене ювілей, 55 років. Я вирішила відсвяткувати його в кафе, але неочікувано мої діти мене не підтримали, особливо невістка.

– Ми п’ятиріччя доньки вдома відзначали місяць тому і чудово посиділи, і дешево. А вам закортіло в ресторані! Це скільки доведеться заплатити? – підраховувала вона мої майбутні витрати. – 30 гостей – це ж весілля майже!

Так прикро на душі мені давно вже не було. Іншим жінкам діти на таку дату купують коштовні подарунки, а мені мої діти забороняють навіть думати про свято.

А я вважаю, що маю право, я ж весь час заради дітей жила і старалася, все для них, нічого собі. Я і в цьому році не хотіла нічого святкувати, але сестра наполягла: ти все життя, каже, живеш заради когось, настав час зробити щось і для себе коханої.

– І неодмінно запроси всіх, кого б ти хотіла бачити! – порадила мені молодша сестра.

– І нікого не слухай. Ти заслужила і ти маєш право.

Під словом нікого, сестра мала на увазі саме невістку. Вона знала її характер, і розуміла, що невістка може бути проти.

Чоловік мене підтримав, він не хоче, щоб я в своє свято бігала в квартирі з тарілками, а потім ще пів ночі після цього мила посуд.

– Замовляй ресторан, – рішуче сказав чоловік.

– Не щодня життя виставляє нам дві п’ятірки! 55 – це серйозний ювілей.

Гроші у мене були відкладені, спеціально для цього випадку я приберегла 50 тисяч гривень, і я про це своїм дітям сказала. А у них, виявляється, на ці гроші були свої плани.

Донька надумала ремонт в квартирі робити, а невістка віддала онуку в дорогий приватний дитячий садочок. Саме через це їм і не подобається ідея широко святкувати мій день народження.

Ми з чоловіком і так їм дуже допомагаємо. Коли донька купувала квартиру, ми їм дали половину суми. Син взяв житло в кредит, ми з чоловіком його оплачуємо.

Вони вже так звикли, що ми їм платимо щомісячний кредит, що вже зовсім розслабилися, навіть взяли в кредит нову техніку – і телевізор, і холодильник, і мультиварку. А тут доведеться затягнути пояси і самим платити місяць-другий.

Невістка накрутила сина, і він зателефонував мені, що їх на ювілеї у мене не буде, сказав, що у них немає грошей, щоб купити мені гідний подарунок, а з пустими руками йому йти соромно.

Невдовзі і донька моя свого брата підтримала, і теж заявила мені, що їх не буде, бо вони їдуть на Великдень до свекрів в гості.

Я не витримала і розплакалася, якщо вже навіть в такий день діти не хочуть мене підтримати, то про що далі говорити? Як я гостям поясню, чому мої діти мене не уважили, і не прийшли?

Що мені робити – відмінити святкування, а гроші між дітьми поділити, як вони того хочуть. Чи робити як запланувала, нехай і без участі дітей?

Що ви мені порадите? Як би ви вчинили на моєму місці?

Джерело