Я працюю у жіночому колективі вже 4,5 роки. Деколи хтось звільнявся, приходили новенькі, але все було цілком пристойно.

Бувало, сварилися, але організація велика, приміщення теж, була можливість розійтися своїми кутами. Але в основному колектив завжди складався, було про що поспілкуватися у вільний час, чаювання та подарунки на дні народження та інше.

Приблизно рік тому до нас влаштувалися дві новенькі співробітниці. Між собою вони були знайомі, кожна влаштувалася окремо.

За віком їм обом трохи за сорок. Одна з них швидко влилася в колектив, у роботі теж все гаразд. З одним великим але: після неї неможливо було зайти до туалету.

І такі неприємні подробиці, вона не змивала за собою і зовсім не користувалася освіжувачем. А туалет у нас єдиний. І якось всі у нас такі виховані та скромні, що уникали сказати про цю проблему їй чи натякнути.

Наша прибиральниця, якій доводилося це не тільки бачити, а й прибирати, висловилася голосно з цього приводу. Не комусь конкретному, а просто попросила акуратніше бути в туалеті, ви ж жінки.

Ми сподівалися, що співробітниця все зрозуміє, але вона сиділа з незворушним обличчям і нічого не припинилося. Прибиральниця продовжила обурюватись і пообіцяла підловити того, через кого їй доводиться все прибирати.

Ось тоді наче співробітниця ця стала акуратнішою, не до кінця, але вже добре. Друга жінка теж виявилася із сюрпризом у вигляді неакуратності.

Прийшла вона працювати з чистою головою, у чистому одязі та із запахом чистого тіла. Але вже до кінця тижня речі пропахли потом, волосся на голові злиплося, і запах тіла був пригнічуючим.

Після вихідних вона прийшла у тих самих речах і з відповідним ароматом. У результаті влітку до нас цуралися заходити інші люди. А всі, хто підходив до неї ближче, обливалися духами і страждали від цього.

Запахи поту, ніг заповнили все приміщення. Від делікатних подарунків дезодоранту та підсовування каталогу косметики співробітниця лише ображалася та посміювалася.

Ми спочатку думали, що може, у неї поки що немає грошей зовсім, все-таки сиділа довго без роботи. Чи воду економить або зовсім нема чим помитися і випрати.

Але й після неодноразового одержання зарплат нічого не змінювалося. Тут уже наша начальниця сама поговорила з нею на цю тему.

Тепер періодично колега ходить із засмальцьованою головою і в тому самому довго, але це крапля в морі і ми закриваємо вже очі. Прикро, що такі моменти взагалі існують.

Хочеться працювати, розвиватися, не соромлячись приймати в офісі постачальників та покупців. А доводиться відволікатися на такі моменти.

21 століття на подвір’ї, у всіх вдома є де викупатися і такі ж унітази. Можете посміятися з цієї історії, порахувати нісенітницею. Але нам не було смішно.

Начебто й гарне спілкування в колективі, але й терпіти неможливо. У багатьох проскакувало бажання звільнитися, не хотілося йти на роботу.

Намагалися менше пити протягом дня, аби менше хотіти до туалету. Звідки таке з’являється в жінках байдужих до гігієни, до того, що подумають інші? Адже тільки та, що погано пахла і не милася, була самотньою. Інша – сімейна людина.

КІНЕЦЬ.