Ця історія трапилася в маршрутці. Вона показала мені, що справжні чоловіки таки ще є. Був ранок. Восьма година. Всі кудись поспішали: хтось на навчання, хтось на роботу. На задніх сидіннях сиділа компанія хлопців. Вони про щось розмовляли між собою, сміялися. З їх вигляду одразу можна було сказати, що хлопці ще ті любителі пригод. Перед ними сіла дівчина. Біля неї хлопець. Обоє вони нічим не примітні. Попереду них сидить також звичайний хлопець.

Ще перед ним – цікавий екземпляр, який одразу привертає увагу присутніх.

Він нього на всю маршрутку розходиться запах духів. І схоже, він і сам не в захваті від того, що опинився серед цих “звичайних” людей. Зухвалий погляд говорить сам за себе. Біля виходу стоїть ще один хлопець, він зі всіх сил бореться зі сном.

Дівчина тим часом витягла гроші та попросила хлопця, що сидів перед нею, передати кошти за проїзд.

Що той, зрештою, і зробив, простягнувши кошти далі. Так гроші й потрапили в руки до того самого цікавого екземпляра. Його аж пересмикнуло від цього. Гордо повернувши голову, він мовив:

– Слухай, чувак, тобі треба, встань і підійди до водія. Я, по-твоєму, маю підійматись?

– Ай справді. Я й не помітив, що переді мною сидить господар цього життя. Куди ж там йому, заради нас, простих людей, підіймати своє заднє місце. Розумію.

У маршрутці почувся сміх, люди стали перешіптуватись між собою, кидаючи на того хлопця свої погляди. Тоді той самий господар життя підвівся. Видно, що йому стало ніяково.

– Повтори, що ти сказав? – мовив він.

– То ти ще, бачу, глухий. Тоді точно сиди.

Нічого тобі, інваліду, дупу підіймати.

– Ти що хочеш в пику?

– Зараз ти отримаєш!

Увесь цей час дівчина, котра передала за проїзд, даремно намагалася влізти між хлопцями, щоб закінчити той конфлікт.

– Зараз я тобі покажу, хто тут головний! – в очах господаря життя видно лють.

– Ну, якщо вкладеш, за мене стане братва ззаду.

Вірно, хлопці? – говорить нормальний хлопець.

– Агеж, – відповідають хлопці, хоч видно, що вони не знайомі з тим хлопцем. У цей час маршрутка зупиняється. Господар життя розуміє, що перевага на їх стороні, і тоді говорить:

– Якщо так, то можете всі разом переспати з тою бабою.

Він тикає пальцем на дівчину, чиї гроші все ще не дійшли до водія, і миттю стрибає у відчинені двері.
Так би й пішов. Але в останню хвилину прокидається той самий сплячий “ботан”, який стояв при вході.

Він і зробив господареві життя підніжку.

Треба було бачити, як він летів. Прямо головою у стовп. Після чого упав своїм білим костюмом прямо в калюжу.

Люди ще довго сміялися. А дівчина, через котру це все затіялось, мовила:

– Хлопці, дякую вам. Я ж думала, що нормальні чоловіки вже перевелися. Бачу, ні.

КІНЕЦЬ.