Коли ми з моїм майбутнім чоловіком вирішили зв’язати себе тенетами шлюбу, його матір купила квартиру і переписала її на ім’я мого коханого, Дмитра. Квартира була розташована в новобудові, з голими стінами й без меблів. Після весілля ми почали ремонт. Мій чоловік працював на двох роботах, а я – на одній, і вечорами ми разом працювали над квартирою. Ми вирішили не наймати сторонніх робітників і зробити все самостійно, оскільки не мали багато вільних грошей.

Щоб профінансувати ремонт, нам довелося взяти чималий кредит, що прискорило процес. Через рік ми були в захваті від того, що в’їхали в нашу нову відремонтовану квартиру. Я була задоволена результатом, адже все зробили ми самі з чоловіком. Моя свекруха та її менший син, який був на чотири роки молодшим за мого чоловіка, прийшли оцінити нашу роботу і були задоволені нашою майстерністю. Загалом, я вважала, що моя свекруха нас підтримувала. Вона не турбувала нас часто і завжди телефонувала заздалегідь, щоб переконатися, що хтось із нас вдома.

Через деякий час ми поділилися радісною новиною, що чекаємо на дитину, і нам потрібно було планувати дитячу кімнату. У цей час я не брала активної участі в ремонті, оскільки погано себе почувала. На щастя, все взяв на себе мій чоловік. Тоді, ми вже виплатили більшу частину кредиту. Ми просили допомоги у його матері, але вона відмовила, сказавши, що відкладає гроші для сина. А якщо її син одружиться? Що тоді буде з нами?

Народження синочка принесло мені безмірну радість, але реакція свекрухи була протилежною. Вона сподівалася на онучку і, схоже, не зраділа появі хлопчика. Її холодне ставлення до Михайлика не залишилося непоміченим, але я вирішила не зациклюватися на цьому. Ми жили окремо, а через рік після народження сина чоловік нарешті виплатив кредит. Я згадую той період з жахом, розмірковуючи про те, як ми виживали в постійній боротьбі з нестачею грошей. Але все це вже позаду, і ми можемо жити й насолоджуватися життям.

Нещодавно моя свекруха розповіла мені, що її син Вадим одружується і вони вже чекають дитину. Ми з чоловіком дуже зраділи за нього, але потім вона почала порівнювати нас, висловлюючи задоволення, що Вадим здійснив її мрію про онучку. Вона згадала, що квартира належить її молодшому сину, що мене збентежило. Пізніше мій чоловік пояснив, що він переписав нашу квартиру на брата, як просила його матір.

Я була приголомшена цією новиною. А як же витрати й ремонт, які ми вклали у квартиру? Чому чоловік не обговорив це зі мною? Ці питання не дають мені спокою. Якщо мій чоловік може приховати від мене таку важливу подію, як я можу довіряти йому в майбутньому? Складається враження, що він слухає тільки свою матір, не звертаючи уваги на мене і нашого сина.

Відтоді я переїхала до своєї матері, і вона пообіцяла підтримати мене, коли я буду працювати над тим, щоб мати власну квартиру. Я сповнена рішучості досягти цієї мети й забезпечити стабільне та безпечне майбутнє для себе та свого сина.

КІНЕЦЬ.