Ми з чоловіком уже якийсь час живемо з його мамою, Вірою Василівною. Вона пенсіонерка, і хоча ми без проблем платимо за комунальні послуги та продукти, оскільки живемо у її квартирі, те, що вона останні сім років нічого не вносила до сімейного бюджету, стає проблемою. Моя свекруха дуже спокійна людина, яка ніколи не втручається в наші сімейні справи, але й нічим не допомагає. Мені здається, вона не завжди була такою.

Вийшовши на пенсію, вона почала відкладати пенсію та не витрачає жодної гривні на наші побутові витрати. Минулого місяця за опалення довелося заплатити 6000 гривень, а свекруха навіть 500 гривень не запропонувала внести. Ще вона має звичку дзвонити моєму чоловікові і диктувати список продуктів щоразу, коли він іде в магазин, але ніколи не дає на них грошей. Ми не могли забути про її день народження або будь-яке інше свято, але вона ніколи не вітала нас.

Проте свій подарунок вона замовила наперед. Щосуботи свекруха їздить відвідати доньку, яка живе з чоловіком та дітьми в будинку своєї свекрухи. Нещодавно ми дізналися, що свекруха збирала всі гроші, щоб допомогти дочці купити власну квартиру. Коли вона повідомила нам новину, вона також сказала, що ми повинні допомогти її дочці з ремонтом. Я не погодилася, але свекруха нагадала мені, що якби ми не стали жити з нею, то її дочки не довелося б переїжджати до свекрухи.

І тому ми всі маємо їй допомогти. Я погодилася допомогти, але тільки за умови, що будинок буде повністю оформлений на чоловіка. Свекруха відмовилася змінити заповіт і наполягала на тому, щоб будинок належав моєму чоловікові та його сестрі в рівних частках, а ремонт ми повинні були зробити як компенсацію за те, що живемо в будинку, половина якого належить золовці.

КІНЕЦЬ.