Ніколи не думала, що наша із Богданою міцна дружба закінчиться на моєму весіллі. Я покликала її за подружку нареченої, оскільки вважала найближчою.

Але коли ми всі почали гуляти, випивати та веселитися, то мені здалося, що дівчина поглядає на мого коханого зовсім не дружнім поглядом.

Звичайно, посеред святкування мені не хотілось влаштовувати сцен, тому я промовчала. Але після весілля ми так більше ніколи й не спілкувалися.

Це вийшло само собою. А я сильно й не переживала з цього приводу.

Коли з того дня минуло вже цілих вісім років, то Дана зателефонувала мені, попросила зустрітися. Чесно, то це було для мене дуже дивним і йти я не дуже хотіла.

Але цікавість перемогла та я погодилась. Коли ми взяли по горнятку кави в кафе, то давня знайома розповіла мені, що нарешті знайшла того самого і навіть чекає на дитину.

Мене це тішило, зла я їй ніколи не бажала. Але було важко зрозуміти, для чого все це мені знати і який привід зустрічі?!

Виявилось, Богдана хотіла, аби я стала хрещеною мамою для її дитини. Кажуть, що від такого відмовлятися не можна, тому я і не стала перечити.

Та коли через кілька місяців я прийшла на хрещення та побачила роздягнуте маля у церкві, то відразу все зрозуміла. На коліні у хлопчика була точно така сама родима пляма, як у мого сина. І точно така, як у мого чоловіка в тому самому місці. Не передати словами, що я відчувала в той момент.

Для чого було робити цей цирк і я досі не розумію. Одразу в той день я подала на розлучення. Як вони думають я буду ставитись до їхньої дитини?

Мені шкода, але хрещеною матір’ю точно він мене ніколи не назве.

КІНЕЦЬ.