У мої вісім років мати пішла від батька. А заразом і від мене. Той часто пив. І моє дитинство скінчилося. Тепер на мене, чи не щодня, чекали п’янки батька та його вчення. Але нарешті я підріс і поїхав від батька до іншого міста. Навчався у технікумі та жив у гуртожитку. Подальше моє життя було теж не простим. Були і успіхи, і невдачі. Але тепер я сімейна людина. У мене дружина та дочка. І своя квартира. Ось тільки в мене таке відчуття, що моя Галя народилася мені на зло. На все, про все у моєї дружини власна думка. В основному протилежну моїй. Тому не часто, але ми сва рилися.

Після однієї з цих сварок (через спортивну секцію — куди віддати доньку?), дружина з дитиною пішли прогулятися. А до нас у двері подзвонили. Пішов відчиняти. А там моя мама: — У мене проблеми. Через борги мене намагаються виселити із квартири. Чи можна мені в тебе відсидітися, поки розnлачуся з боргами? — Як ти дізналася мою адресу? – Твій батько поділився. За пляшку біленької… Я впустив її до будинку. І досі шкодую про це. Мама мешкає в мене вже третій місяць. І, що дуже дивно, вони з моєю Галею заспівалися. І не лише з Галею, а й із дочкою.

Дружині подобається, що в будинку ще одна жінка, яка, до того ж, завжди підтримує її в наших суперечках. А внучку мати приворожила казками на ніч. А нещодавно я почув, що моя мама намовляє на мене моїй дружині. Мовляв, напевно квасить потихеньку, адже він син свого батька, безпробудного пияки. І найстрашніше в тому, що вигнати матір із дому я не можу. На її захист одразу ж стають дружина з дочкою. Не знаю як мені бути? Чому мати обмовляє мене? Чого вона хоче цим досягти?

КІНЕЦЬ.