Тоня з Ігорем побралися на п’ятому курсі. Свекри прийняли її як рідну дочку. І вона покохала їх, як своїх батьків, які завчасно пішли. Молоді щасливо жили рік. Потім задумалися про дитину. І ось тут почалися їхні проблеми. Виявилося, що ймовірність того, що Тоня зможе народити, менше за 2%.

Свекруха зі свекром не пошкодували ні сил, ні коштів на лікування невістки. Але результату не було. Ігор мріяв про свою дитину, але її мрія не здійснювалася. Тоня запропонувала взяти дитину з притулку, але чоловік хотів свою.

Ось тоді, бачачи стра ждання коханого, дівчина сама запропонувала розлучитися. Ігор два місяці не погоджувався, але потім все ж таки сам прийшов до такого рішення.

Минуло чотири роки. За цей час Ігор одружився вдруге, дружина народила йому сина. А Тоня була однолюбкою. Так і продовжувала любити Ігоря. Дівчина часто телефонувала до свекрухи.

Та всіляко намагалася допомогти своїй колишній невістці та й про життя сина розповідала. Тоня, хоч і дуже сумувала за коханим, але з ним не спілкувалася. Не хотіла стати приводом сва рок у його сім’ї. Одного разу свекруха повідомила Тоні сумну звістку — не стало Ольги, дружини Ігоря.

Нині онук живе з ними. А через два місяці зателефонував Ігор і напросився в гості. Тоня запросила. — Ігорьку, о Господи, як ти здав. Я розумію твоє горе, повір, щиро співчуваю тобі. Але життя продовжується.

Тобі треба піднімати сина. Зберися. Де той сильний та впевнений чоловік, якого я люблю? Куди він зник? – сказав Тоня, побачивши колишнього чоловіка. — Любиш? — Так. Досі кохаю тебе. А Ігор раптом розплакався. Як маленький хлопчик. Тоня лише гладила чоловіка, що уткнувся в її коліна.

З того дня розпочалися їхні регулярні зустрічі. Утрьох, разом із сином Ігоря вони у вихідні гуляли в парку, розважалися на атракціонах. Мишко потихеньку звик до Тоні. А за рік Ігор знову покликав Тоню заміж. Вона погодилася. На її День Народження хлопчик подарував Тоні малюнок.

Вони втрьох на галявині та над головою кожного напис: тато, я, мама… Вони живуть дружно та щасливо. Щонеділі Тоня йде до церкви, ставить свічку Ользі, і дякує їй за те, що подарувала їй сина.

КІНЕЦЬ.