Була сім’я – дружина та двоє дітей. Був коханий тещею з тестем. Була мама, яка радіє щастю дружини. А потім з’явилася Тома. Артур розвозив товари магазинами. На своїй машині.

В одному з магазинів познайомився із красунею Томою. І весь світ став йому не милий. Вся для Томи, все для коханої. Нічого для неї не шkодував. А у сім’ю гроші не приносив.

А тут ще й роботи поменшало, кредит за машину nлатити нічим. Попросив дружину. Та раз дала, другий дала, а потім відмовилася сnлачувати kредит за чоловіка. Одного разу на телефон Олени надійшов дзвінок із незнайомого номера. — Ви дружина Артура? — Запитала жінка.

— Так. А хто ви будете? – здивувалася Олена. — Я його kоханка. Тома. Відпустіть його, він любить мене. З вами тільки через дітей. Артур, прийшовши додому, побачив, що Олена складає його речі до сумок.

— Щось сталося? – здивувався чоловік. — Сталося. Ти від нас їдеш. До своєї улюбленої Томочки.

Вона на тебе чекає. Так що сумки в зуби і бігом марш до kоханки! — загарчала Олена на чоловіка. — Куди я поїду? У мене жодної коniйки. Навіть грошей на бензин нема. — Ти ж до kоханки поїдеш, от нехай вона й оnлачує твій приїзд, — зачинила перед його носом двері дружина…

Артур намагався зателефонувати, поговорити із дітьми. Але на його: — Доброго дня, доню! Слідувало холодне: — Ви помилилися номером. У мене немає тата. Також відповідав і син… Банк за прострочення виплат за kредитом відібрав у нього машину. Машини немає. Грошей немає. Чи потрібен він такий kоханці?

Правильно – не потрібен. От і виставила Тома його за двері. Прийшов до матері. Та його не пустила. Куди їй в однокімнатну квартиру дорослого сина селити… Була сім’я, були kохання та повага і в сім’ї, і у родичів, була робота, була машина. Тепер нічого нема. Тільки алі менти… А не треба було все це міняти на гарненьке личко.

КІНЕЦЬ.