Сьогодні я розповім вам про свою «нескромну» свекруху. Щороку перед днем народження вона дзвонить усім родичам і диктує свої побажання у вигляді подарунка.

Ми також входимо до цього списку. І оскільки цього року вона має ювілей, то й подарунок від нас вона обрала відповідний: пральну машину, мікрохвильову піч чи золоті сережки.

Я була здивована її запитами, бо вона знає, що ми ледь зводимо кінці з кінцями. Зайвих грошей на такий розкішний подарунок у мене не було, а позичати не хотілося, от я і вирішила купити їй щось інше, наприклад хороший комплект рушників.

І за ціною підходило й потрібна річ у будинку для будь-якої господині. Тож це і купила. А ввечері заглянула золовка з питаннями про подарунок, хотіла уточнити, що ми купили. -А раптом одне й теж купимо?

— Сказала вона мені. -Не думаю .- відповіла я їй. Я намагалася давати менше інформації золовці, бо вона все одразу ж переказувала свекрусі.

Після її відходу чоловік уточнив, що я купила. Коли дізнався, тільки засміявся, але погодився. -Економлю наші гроші – закінчила я розмову. Моя свекруха любить вимагати, а робити не дуже, щоразу скаржиться на маленьку пенсію.

Тільки на дітей золовки гроші знайдуться, а моїм раз на рік цукерки. Пам’ятаю, як одного разу подарувала моїм синам одну пачку олівців із 6 штук на двох.

Неймовірна щедрість із її боку. Хлопчики й досі пам’ятають її подарунок. А тепер уявіть незадоволене обличчя свекрухи, коли замість очікуваної мікрохвильової печі вона побачила набір рушників. Весь спектр розчарування був на її обличчі. Може зараз зрозуміє, як це бути обділеною увагою.

КІНЕЦЬ.