Коли я переїжджала до Італії на заробітки, у мене була одна мета: заробити багато rрошей, щоб kупити квартири дітям і відремонтувати свій будинок. У мене дві дочки. Одна заміжня, у неї вже двоє дітей, друга незаміжня. До мого від’їзду ми всі разом жили в моєму батьківському домі, який розташовувався недалеко за містом.

Місце це дуже гарне, земля там коштує дорого. Правда, будинок у нас майже розвалювався. Коли старша дочка вийшла заміж, вона привела зятя додому. Я раділа, адже мені здавалося, що в будинку нарешті з’явився господар. Правда, надії дуже швидко згасли, оскільки зять палець об палець не вдарив, щоб якось привести будинок в порядок.

Дочка прожила з ним 8 років, а потім розл училася, ставши матір’ю-одиначкою двох дівчаток. Молодша ж дочка думала тільки про свою кар’єру: на особисте життя їй ніколи не вистачало часу. Отже, я приїхала до Італії. За 3 роки заробила достатньо rрошей, щоб kупити першу квартиру. Віддала її молодшій доньці.

Наступні п’ять років дозволили мені kупити вже двушку для старшої дочки і внучок. Коли питання з квартирами для дочок було вирішене, я сконцентрувалася вже на сумі, яка дала б мені можливість спокійно прожити старість. Як би там не було, я відправляла на батьківщину частину свого заробітку. Дочки зробили відмінний ремонт в нашому старому будинку: на місці старої хати вже стояв розкішний особняк…

Цього літа я вирішила повернутися на батьківщину. Мені 64 роки, в принципі – є все для життя. Подружки з Італії постійно телефонують і просять повернутися назад. Але моя молодша дочка вийшла заміж, наро дила дитину, і зараз сподівається на мене, що я буду допомагати їй з малюком…

Якщо чесно, мені більше подобається ідея повернення до Італії. Там я хоч rроші отримую за те, що сиджу зі старими. А тут що? Буду постійно сидіти з дитиною за безкоштовно? Я так і сказала про це доньці, так вона образилася і сказала, що з мене вийшла жах лива бабуся! Ось така подяка за подаровану квартиру. Місяць тому я повернулася до Італії, і зараз не спілкуюся з молодшою.

КІНЕЦЬ.