До Ярослава у мене були щирі почуття, коли ми пов’язували себе узами шлюбу. Це було його друге весілля, і було в нього на той момент двоє дітей – син та дочка. Ярік казав, що причиною його розл учення з першою дружиною були її батьки, оскільки вони постійно втручалися в їхні сімейні справи, намагаючись все контролювати.

Вони навіть змушували чоловіка їхати на заробітки за кордон, хоч і на батьківщині він отримував непогано. Коли він таки піддався на їхні вмовляння і поїхав, дізнався вже закордоном, що тесть із тещею підшукують своїй дочці нового чоловіка.

Це виявилося правдою, тому одразу після повернення мій майбутній чоловік подав на розл учення. Ми одружилися через кілька років, і я ніколи не була проти спілкування Ярослава зі своїми дітьми. Звичайно, проти аліментів я теж нічого не мала. Коли у нас з’явилася спільна дитина, ми з rоловою поринули у справу її виховання.

Якось Ярік приголомшив мене новиною: сказав, що до нашого міста приїжджають його kолишня дружина з дітьми, на тиждень. Більше того, він сказав, що винайняв їм квартиру в одному з найкращих районів нашого міста. Далі, щоби провести з ними більше часу, чоловік взяв відпустку на роботі.

І тут у моєму серці з’явилися сумніви: він не брав навіть відгулу, коли я серйозно хво ріла! -Ну, люба, а як я ще зі своїми дітьми зустрінусь?

І хто знає, коли я їх побачу наступного разу? У ті дні, коли сім’я гостювала у нашому місті, я навіть додзвонитися до чоловіка не могла. Звичайно, мені було дуже прикро, адже я з сином – теж його родина, причому нинішня. Коли я поділилася своїми переживаннями з подругою, вона сказала: -Ти чого, з глузду з’їхала? Твого чоловіка забирають з-під носа, а ти просто сидиш і чекаєш, коли він повернеться?

Батьки колишньої точно не знайшли їй багатого, ось і вирішили повернути те, що було. Повернувшись за тиждень, чоловік сказав, що kолишня дружина з дітьми залишаться ще на тиждень. Чи бачите, їм дуже сподобалося у нас у місті. І що мені тепер робити? Невже подруга має рацію?

КІНЕЦЬ.