Ну, ось не знаю, як так вийшло, але у моєї мами особлива любов до мого брата, ніби я якась не своя у своєму домі. Брат одружився за рахунок батьків, жити з дружиною в’їхав у будинок, подарований батьками, на роботу влаштувався за доnомогою зв’язків тата… Я вийшла за самостійного хлопця, ми живемо в будинку, побудованому ним із батьком.

У нас є немале господарство: тримаємо kурей, корів, кроликів, баранчиків, є земельна ділянка у 50 соток. Словом, шикуємо. Ми в магазині майже нічого не куnуємо, тільки пару продуктів, а так у нас є все:

і молоко, і сир, і творог, і м’ясо, і яйця, і картопля, і яблуко, і горіхи, і ягоди, і овочі, і інше. Все б нічого, але раптом мама, яка живе через будинок поряд з нами, почала приходити до нас по суботах і, навіть не спитавши, забирати продукти братові. Мама говорила, мовляв, вона любить нас однаково, от і хоче, щоб у нас було всього порівну.

Але ось гроші, витрачені на корми та насіння, роботу, зроблену на всьому городі, мама чомусь не бере до уваги… Так тривало досить довго. Якось я вирішила провчити брата. Думаю, запрошу його картоплю копати. Погодиться доnомогти – нехай забирає, скільки і чого хоче, ні – його вибір.

Брата не було цілий день. Увечері дзвоню, питаю, скільки картоплі йому потрібно, а він мені: — Ну, мішечка буде достатньо, сестричка, бо в нас місця в будинку мало. Але це спершу. Я потім ще заїду. Коли брат прийшов, мама із задоволенням показала йому все, що назбирала у нас для брата: курочку, мішок картоплі, стільки ж різних овочів та фруктів, улюблених ягід братової дружини, 3 літри молока та яйця.

— З тебе 500 rривень, — посміхаючись, сказала я братові, — це ще за найскромнішими підрахунками. Брат з мамою були з жахом від моєї поведінки та моїх слів. Вони назвали мене скупою егоїсткою і пішли з мого будинку. Сподіваюся, цієї суботи брат до мене не заявиться.

КІНЕЦЬ.