Три роки тому мій наречений не прийшов на наше з ним весілля. Він просто не з’явився у РАЦСі. Я чекала його до останнього, гості теж не розходились, а він навіть не зателефонував, щоб попередити й на мої дзвінки теж не відповідав.

Я дуже гнівалась і намагалась зрозуміти причину його вчинку. Але так і не збагнула, чому він так вчинив. Найкращий друг мого нареченого був зі мною поряд у цей жахливий день. Лише за кілька років він зізнався, що стало причиною того, що Назар проігнорував власне весілля.

Я вже два роки заміжня. І догадайтесь, хто мій чоловік? Я вийшла заміж за найкращого друга мого нареченого. Саме він, після того, як Назар не з’явився біля вівтаря, завжди був поряд. Його звати Діма. Він моя підтримка та опора. Він ніколи не полишав мене, навіть коли доля підкидала не прості випробування.

Після того, як мій наречений залишив мене саму на нашому весіллі, я почувалась покинутою та нещасною, а друг Назара завжди мене підтримував та допоміг мені повернути віру в себе.

Через деякий час у нас зав’язались стосунки, в згодом ми заручились. Цього часу мені було достатньо, щоб зрозуміти, що стосунки з Назаром були помилкою. Я по справжньому закохалась у його товариша.. Я ніяк не наважувалась на весілля, бо боялась пережити той жах знову. Але Діма не дозволив мені засумніватись у його почуттях та намірах.

Вчора ми з чоловіком згадували той випадок, як Назар не прийшов до РАЦСу. Й він зізнався, що підсипав другу снодійне, тому той і не з’явився на власному весіллі. Мене неймовірно здивувало його зізнання. Я не очікувала, що мій коханий виявиться такою підлою людиною.

Ми посварились і я тепер не знаю, як правильно вчинити ніби, це й давня історія, але як я тепер з цим маю жити?

КІНЕЦЬ.