Я народився у маленькому містечку. У двадцять років я вирішив, що хочу змінити своє життя і переїхати у столицю. Мені не подобалось нудне життя в маленькому містечку, тут було небагато роботи, а я хотів збудувати гарну кар’єру і велике місто дало б мені таку можливість.

Мої мрії збулись і я зараз дуже добре заробляю. Я придбав власну двокімнатну квартиру та машину. Два роки тому я одружився з Наталею. Моя  дружина теж приїхала з невеликого міста так, як і я. Вона дуже добра і гарна жінка. Ми щасливі разом і декілька днів тому Наталя сказала, що вагітна. Це чудова новина.

Ми з нетерпінням чекаємо народження дитини. Ми купили ліжечко та коляску і придумали, як одну із кімнат ми облаштуємо для малюка.

Вчора зателефонувала теща, вона попросила мене приписати її молодшу дочку у моїй квартирі. Сказала, що вона хоче, щоб Василина вчилась у приватній гімназії і їй потрібна прописка. Тому вона просить мене допомогти.

Я здивувався і вирішив не погоджуватись, бо розумію, що як пропишу сестру дружини, то вона може захотіти жити з нами. А нам потрібні дві кімнати, бо ми чекаємо на дитину.

Я вирішив спершу поговорити з Наталею і сказати, що я збираюсь відмовити тещі. Дружина дуже засмутилась, вона сказала, що ми маємо допомогти Василині. Пообіцяла, що її сестра не буде претендувати на мою квартиру. Ми через це посварились.

Я вважаю, що я правильно роблю, бо сестра моє дружини може потім не захотіти виписуватись. Що я тоді буду робити?

Я багато працював, щоб заробити на квартиру. Я не збираюсь ризикувати і приписувати Василину. Сподіваюся, що мене моя дружина зрозуміє і ми помиримось.

КІНЕЦЬ.