Коли син сказав, що одружується, я була тільки рада. Про те, щоб втручатися та висловлювати якісь вимоги до майбутньої невістки не було й мови. Спершу вони жили окремо. У той час ми з невісткою зустрічалися не часто, вона взагалі цуралася мене. Але й до цього я поставилася спокійно.

Потоваришуємо, коли вона мене дізнається ближче. Так вийшло, що через kризу, доходи у молодих різко скоротилися, їм стало важко nлатити за квартиру і було вирішено, що вони житимуть у мене. Навіть оселившись у моєму будинку, невістка nродовжувала поводитися, як у гостях.

Була тихіше за воду, нижче трави, ні в що не втручалася, нічого по дому не робила. Навіть їли вони у своїй кімнаті, а потім невістка виносила брудний посуд і залишала його в раковині. Тижні два я терпіла таку поведінку. А потім запросила їх у вітальню і сказала, що халява скінчилася. Якщо вони хочуть тут жити, то і догляд по дому, і приготування їжі не повин но бути виключно моєю турботою. Все це було сказано в дуже невимушеній манері, навіть із гумором.

З того часу невістка стала  займатися господарством. Якщо вона мила посуд, то до каструль, зі сковорідками не торкалася. Якщо підмітала, то лише центр кімнати. Прання в машину закидала, а діставати звідти не поспішала. Доводилося за нею доробляти. Спочатку тишком-нишком, потім демонстративно.

А потім довелося пояснити їй, що і як треба робити. Розмова приходила на мирних тонах, без звинувачень та образ. Про те ввечері вона зі сльо зами посkаржилася чоловікові, що її образила. Довелося й синові пояснити, що саме мене не влаштовує. Син мене зрозумів, просив далі дружині нічого не говорити, сказав, що сам простежить за всім. Зрештою, він ріс у моїй хаті і знає, які тут порядки.

Деякий час він намагався підчищати за дружиною, потім і йому це набридло, він почав робити зауваження. Між ними почалися сварки. Не те, щоб я підслухувала, але стіни тонкі. Я неодноразово чула, як моя невістка під час сварок звинувачувала в усьому мене, ніби я налаштовую сина проти неї.

Обстановка в будинку ставала все більш напруженою і одного разу я не витримала. Зайшла до них у кімнату та висловила все, що наболіло. Що я ніколи не налаштовувала сина, я лише вимагаю нормального виконання звичайних домашніх справ.

Що я спочатку була налаштована збудувати з нею нормальні, навіть теплі взаємини і, якщо це не вийшло, то шукати винних – остання справа. Найправильніше — не жити разом. Вчора вони перебралися до свахи. Сподіваюся, тій вдасться ужитися з моїм сином.

КІНЕЦЬ.