Моїй дочці Кірі 4 роки, і з кожним днем вона стає все менше схожою на нас з чоловіком. А що, як він колись про все дізнається?

Ми з Денисом у шлюбі 8 щасливих років. Це мій чоловік, моє перше кохання, я його дуже ціную. У шлюбі у нас було різне. Проблеми з роботою, кредит на квартиру, безпліддя…Але ми все витримали, і залишились разом.

Але зараз я не знаю, що мені робити, бо не впевнена, що Денис є батьком нашої дитини. Колись я помилилась і тепер через цю помилку я можу втратити свою сім’ю.

Ми з ним почали зустрічались, а потім я переїхала до нього і згодом він запропонував мені вийти за нього заміж. Я погодилась і ми відсвяткували розкішне  весілля. Наші рідні та друзі говорили нам, що ми дуже красива пара і ми створені одне для одного.Ми обоє темноволосі, з карима очима. Родичі навіть сміються, що як брат і сестра.

Після того, як ми виплатили кредит за квартиру, вирішили планувати дитину. Я рік не могла завагітніти. Ми ходили до лікарів, робили аналізи, але нічого нам не допомагало. Лікарі розводили руками, і казали, що у нас все впорядку. Таке трапляється у деяких пар… Я постійно була знервованою і через це ми з чоловіком почали сваритись. Минув ще рік…

Одного разу ми з Денисом дуже посварились, і зібрала свої речі й поїхала до батьків в інше місто. Охолонути, зібратись з думками… Моя колишня однокласниця запросила мене в нічний клуб. Ми там добряче посиділи, згадали юнацькі роки. Там я познайомилась з Миколою. Він запропонував мене провести додому. Я випила зайвого, тому погодилась. А на ранок прокинулась в його квартирі. Це була наша перша й остання зустріч.

Вдень подзвонив Денис, сказав, що без мене не може, щоб я поверталась. А через 3 тижні я дізналась, що вагітна. Коли я дізналася цю новину, то була дуже щасливою і одразу розповіла чоловікові. Денис плакав від радості.

Незабаром у нас народилась Кіра. Наше маленьке русяве сонечко з блакитними очима. Денис хороший батько, дуже любить і балує дочку. Родичі часом жартують, що ми її “купили”, бо вона на нас не схожа. Дениса це починає дратувати… Я стараюсь не панікувати. Мене мучить совість, адже моя дочка може бути результатом моєї помилки, тоді виходить, що я брешу своєму чоловікові. Хочу зробити ДНК-аналіз, але я і так це відчуваю…

Як мені бути? Що робити? Тримати все в таємниці? Чи зізнатись у всьому чоловіку? Я вже спати не можу від цих думок…

КІНЕЦЬ.