Іноді найрідніші люди можуть бути в0рогами.

Важко в це повірити, але мої батьки мене просто ненавидять. Часто я думаю, що вони насправді мені не рідні. Чого не скажеш про мою молодшу сестру. Ми з нею зовсім не схожі та я й не хочу бути на неї схожою, її характер мені геть не подобається. Проте батьки завжди ставили її мені у приклад.

Вероніка провчилася у школі тільки вісім класів, постійно хамить старшим та зовсім за собою не доглядає. З кого там брати приклад, не розумію… Попри те, що у сім’ї я старша, новий одяг купували саме Вероніці, я одягалася в одяг із секонд хенду, який Вероніка доношувати навідріз відмовлялася.

Ніхто не вірив що ми сестри. Я ввічлива та охайна, а вона вульгарна та нестримана. Мене любила лише рідна тітка (сестра мого батька). Своїх дітей вона не мала, тому й возилася зі мною та, чесно кажучи, вона була для мене ріднішою за батьків та сестру. Ми багато часу проводили з нею, вона навчила мене усьому, що я знаю. Мені було дуже добре та затишно в гостях у тітки Тамари, навіть додому повертатися не хотілося.

Зараз я можу сказати, що тітка мене виростила. Вона була кравчинею та й мені передала любов до швейної справи. Тітка Тамара була невиліковно хвора, тому й не поспішала створювати сім’ю. Коли я закінчила школу, її не стало. Свій невеличкий будиночок вона заповіла саме мені.

Та це аж ніяк не полегшувало мій біль від втрати рідної людини. Цей спадок був для мене наче подарунок долі. Нарешті у мене з’явилася можливість з’їхати з тієї зміїної нори та пожити спокійним життям. Одне лише мені не давало спокою: мій батько вважав себе прямим спадкоємцем на цей будиночок. Та я уже була в передчутті величезного скандалу.

Мої страхи втілилися в життя після того, як батьки з Веронікою про все дізналися. Вони хотіли, щоб я продала будинок та віддала їм гроші, залишивши собі свою частину. Вони в один голос говорили, що я не маю права на цей будинок.

Коли побачили, що їх доводи на мене не діють, почали давити на жалість та згадали про те, що ми сім’я. Та тапер вони згадали про родинні зв’язки.

У мене з цього приводу своя думка: так, я продам будинок, але лише для того, щоб придбати собі житло якомога далі від них. Та навіть під дулом пістолета я не скажу їм свою нову адресу. Я заслуговую на щасливе життя без них.

Хочу якнайшвидше з цим покінчити та почати нове життя.

КІНЕЦЬ.