Народження сина для Олени Павлівни не було довгоочікуваною подією. Вони з чоловіком дуже хотіли дитину, тому через дев’ять місяців після весілля у них народився Женя. Але так сталося, що чоловік Олени Павлівни незабаром по мер, і їй довелося виховувати і ростити сина самостійно.

Незважаючи на це, у сина в дитинстві було все найкраще. Кращий портфель в першому класі, кращий костюм на випускному, на який мати збирала рік. Олена Павлівна віддавала синові всю свою любов, турботу і увагу. Вона намагалася, щоб син не відчував себе неповноцінним. Тому вона не витрачала на себе гроші. Збирала місяцями і купувала синові щось дороге, а на себе витрачала тільки по нужді, і то з почуттям прови ни. Женя виріс цілеспрямованим молодим чоловіком. Він умів відстояти своє, але маму завжди поважав і цінував.

Він поставив перед собою мету-вступити в архітектурний на безкоштовній основі, так і зробив. Він поїхав вчитися і зустрів там дівчину, Аню. Він закохався в неї і був упевнений, що вона — та єдина. Женя закінчив університет, влаштувався на роботу, відклав гроші на кільце, і зробив Ані пропозицію. Після, в найкоротший термін, він придбав квартиру, правда, за допомогою мами. Він звик досягати своїх цілей, вчився цьому у мами.

Квартира була стара, але у Жені ніяк не виходило відремонтувати її. То мамі потрібна путівка в санаторій, то гроші на зимове пальто, а то мама захво ріє. Олену Павлівну стало підво дити здоров’я, тому син готовий був віддавати будь-які гроші, аби з мамою було все добре. А те, що вони з Анею сплять на старому матраці на дивані, і, що після цього у них цілий день бо лить спина, йшло в другий план.

Жені на цей рахунок вона не раз сkаржилася, але нічого не змінювалося, як і не змінювався ремонт в квартирі. Женя став все частіше їхати до мами і повертатися додому пізно, а Аня все рідше терпіла його цю поведінку. Подруги говорили, що краще не стане, тому, поки ще не пізно, краще розлу чатися. І ось, коли Женя в черговий раз повернувся пізно, Аня висловила йому свою думку про його часті візити до мами.

Він спробував виправдовуватися, але це було ні до чого. Аня розуміла, що на Женю все ж вплинув той факт, що поруч батька не було. Він виріс маминим синочком. Наступного дня Женя пішов до мами, і мама підтримала це рішення. Їй ніколи не подобалася Аня. Вона вважала, що Аня не гідна Женю. Тому, сказала синові, що потрібно розлу читися, поки ще немає дітей, і що у нього все ще попереду, він ще молодий. Скоро пара розлу чилася. А мати і син стали частіше зустрічатися.

КІНЕЦЬ.