Ми з дружиною дуже діток хотіли. Та нічого у нас не виходило. А коли у неї клімакс розпочався, то ми взагалі перестали сподіватися на таке щастя. Уже не той вік був – нам з Тонею скоро 45. Які вже там діти?

Та диво трапилося несподівано. Останнім часом дружина відчувала себе якось дивно. Вона скаржилася на біль у животі та в поясниці. Їй і ходити було важкувато – взнаки давалися набряки на ногах. Ми все це зводили до того, що вік такий, під старість йде. Та й ситуація в країні – теж стреси, бо Тоня завжди все близько до серця брала.

Одного разу сталося те, чого ніхто з нас не очікував. Вночі у дружини схопив живіт. У неї був гострий біль, вона аж кричала від нього. Я злякався. Думав, що у Тоні запалення апендексу чи якась інфекція. Я відразу відвіз дружину до лікарні.

Однак… з приймального відділення її направили у пологове!!! Для мене то був справжнісінький шок! Та і для неї теж. Лікарі були здивовані: як вона ходила і не відчувала, що носить під серцем дитину?

Тоня народила донечку. Ми відразу вирішили, що назвемо її Богданкою, адже Господь неочікувано подарував нам це диво. Трішки ми і нервували, бо доня народилася раніше терміну. Так сказали лікарі, адже дитинка була меншої ваги, ніж потрібно.

Але вже через тиждень Тоню з донечкою виписали. Ми втрьох повернулися додому. Тепер я з дружиною – найщасливіші батьки у світі!

Той день не забудемо ніколи. Це була найщасливіша мить нашого життя! Отак-то буває… Щастя приходить тоді, коли навіть на нього вже і не сподіваєшся!

КІНЕЦЬ.