Я завжди вірила у щось надприродне. Не даремно по телевізору показують змагання екстрасенсів та ясновидців. Але нещодавно сама відчула що таке надприродна інтуїція.

Я спокійно сиділа на роботі та розбиралася у паперах. Кілька годин тому привезли новий товар й мені потрібно було його розцінити та записати. Як раптом в мене ні з того ні з сього почалася паніка. Мені стало настільки страшно та тривожно, що аж перехоплювало подих. Перше що я подумала – Андрій, мій син. В мене навіть й думки не було, що мені просто стало погано, я знала, що з ним щось сталося.

Я одразу ж взяла телефон та почала йому телефонувати. Він був у школі. Раптом слухавку підняли. Це був не його голос. Говорила вчителька. «Вашому сину стало погано під час уроку. Він втратив свідомість та вже все нормально. Наша медична сестра повернула його до тями». В мене трусилися руки та ноги. Моя колега по роботі вже крапала мені заспокійливі ліки. Я тут же відпросилася та поїхала на таксі до своєї дитини. Ми разом відвідали лікаря. Виявилося. Що в нього просто панічна атака.

Але те, що я сама відчула, що моєму синові потрібна допомога, ніяк не виходило в мене з голови. Коли вже все було в порядку я розповіла все мамі. Син також чув нашу розмову. «Коли я втратив свідомість, то мені здавалося ніби я блукаю у темряві. Там я почав кликати тебе». Від його слів в мене волосся піднялося дибки. «Колись твоя прабабуся вміла гадати на картах, до неї приходили навіть додому, щоб просити поради» – сказала моя мама.

Єдиний, хто не повірив так це мій чоловік. Він лише жартував, що завжди знав, що я та моя мама «відьми». А ось все й підтвердилося. Та я навіть не знаю що й думати та робити далі. Може варто спробувати свої сили на якомусь шоу.

КІНЕЦЬ.