Мама пішла з життя, коли мені було всього 5 років. Мій тато був хорошим чоловіком і батьком, але, як відомо, випивка ніколи і нікого не доводила до добра. На жаль, мій тато не став винятком.

Кожен раз, коли він напивався, починав кричати на мене і говорити, що віддасть мене в дитячий будиноk. Коли минуло всього 40 днів зі смерті моєї мами, батько приводив додому інших жінок.

Але вони не залишалася надовго: батько міняв їх як рукавички. Можу з упевненістю сказати, що за 5 років у тата було більше 20 жінок: деяких кидав він, розумні йшли від нього самі. Але Марію я дуже полюбила.

Вона прожила з батьком 4 місяці, незважаючи на те, що батько напивався щодня. Марія терпіла, мабуть, тому що полюбила мене. Ми обожнювали гуляти з нею в будь – яку погоду-і в дощ, і в сніг.

Аби бути подалі від батьківських сkандалів. Одного разу, коли ми готувалися повечеряти з Марією, у двері подзвонили. Це був поліцейський, який повідомив нам, що мій батько nомер — у n’яній бійці. Брат батька, дядько Сергій, приїхав тільки на 40 днів.

Він ніколи не приділяв мені уваги, а тут раптом вирішив оформити наді мною опікунство. Було зрозуміло — йому потрібна наша квартира, розташована в найкращому районі.

Я і Марія не збиралися здаватися. Вона найняла кращого адвоката міста, хоча і той говорив, що шансів небаrато, адже Сергій – найближчий родич батька. Тоді ми поговорили з дядьком особисто. Марія запропонувала йому таку схему: ми віддаємо йому квартиру, але я залишаюся з Марією.

Знаєте, дядько погодився. Хто б сумнівався! — Не хвилю йся, ти не залишишся без дому – прошепотіла мені Марія. І вона дотримала свою обіцянку.

Незабаром ми переїхали в її простору квартиру. Я росла, відучилася в школі, закінчила університет з відзнакою, стала працювати за професією.

Марії не стало, коли мені було 27. Найзворушливіше те, що вона залишила цю простору квартиру мені, за що я їй безмежно вдячна.

Зараз ми живемо в ній разом з чоловіком, і незабаром в нашій родині очікується поповнення.

КІНЕЦЬ.