Ми з дружиною роз лучилися, коли наші дівчата були вже дорослими. Аліса жила зі своїм чоловіком на зйомній квартирі. Мілані було 18 років, і вона жила в гуртожитку. Після роз лучення я переїхав до батьків у село. Мій брат теж був роз лучений і жив з батьками.

Прийняли мене там досить привітно. Тільки роботи в селі практично не було, от я і заробляв гроші де завгодно, але це були дуже невеликі гроші. Мене вразило те, що я, будучи дорослим чоловіком, не можу фі нансово підтримувати своїх дітей. Тому я зважився виїхати на заробітки в Іспанію.

Працювати там було зовсім нелегко, жив я не в найкращих умовах, але nлатили мені там досить пристойно. До цих грошей я ставився дуже дбайливо, накопичив на квартири дочкам. А також на капітальний ремонт у батьківському домі.

Завдяки моєму заробітку там батьки провели газ, воду, електрику. Я жив закордоном 10 років. Постійна важка робота позначилася на моєму здоров’ї і самопочутті. Коли я зрозумів, що більше так не можу, вирішив повернутися на батьківщину.

Скоро з’ясувався дуже неприємний факт. Я знайшов у будинку документи, в яких було написано, що будинок, в який я вклав стільки грошей, батьки повністю переписали на брата. Звичайно, дуже прикро було. Батьки виправдовувалися, що це всього лише формальність.

Вони говорили, що їм здавалося, що я назад більше не повернуся. Ця ситуація сильно позначилося на моїй довірі до них, зараз стосунkи у нас досить натягнуті. Йти мені нікуди, я не хочу обтяжувати своєю присутністю дітей, тому до цих пір живу в селі. Чесно кажучи, не знаю як після цього ставитися до батьків.

КІНЕЦЬ.