Мене звати Оксана. Я живу у невеликому містечку на Житомирщині. Ми з чоловіком давно мріємо про дітей. Пройшло вже шість років, як ми одружилися, а я все не вагітнію. Вирішила таємно від чоловіка здати аналізи та дізнатися чому.

Й ось кілька тижнів тому отримала від лікаря діагноз, який пролунав наче вирок. «Ви не зможете мати дітей. Це хронічні проблеми, які не піддаються лікуванню».

Мене наче хтось з ніг збив. Я сиділа на стільчику та не розуміла більше нічого з того, що пояснювала лікарка.

Що робити далі? Як сказати про таке чоловікові? Боюся, що він мене покине та знайде собі здорову жінку, яка зможе дати йому дітей та нормальну родину. Я не випадково не наважуюся йому розповісти. Я знаю, як він хоче своїх дітей. Це знають всі наші знайому, які вже мають діток. Коли вони до нас приходять, або ми до них у гості, то мого Олега просто не можливо відірвати від малечі. Він з ними грається, бігає, стріляє.

Діти так й липнуть до нього. В ньому вони бачать свого друга. Та й він не проти такої компанії. Буває заводить зі мною розмову, як ми назвемо наших дітей.

Навіть вигадав імена для хлопчика та дівчинки. А тут я з новиною, що ми не зможемо мати своїх дітей. Просто жах.

До того ж моя свекруха постійно, коли приходить до нас підіймає тему онуків. «Що це ви такі ліниві. Вже скільки років живете разом, а дітей так й не має. Ось, наші нові сусіди, молоде подружжя.

А вже другого чекають. Такі щасливі ходять, аж любо глянути» – в мене сльози аж до горла підходять від її слів. Не можу я народити. А свекруха не заспокоюється та продовжує своє.

А в останній час якось дивно на мене дивиться. Гадаю, що вона почала щось підозрювати. А що якщо вона почне намовляти свого сина проти мене коли я все розповім.

Навіть не знаю що робити. Не можна ж таке й далі тримати у таємниці. Мені й страшно й соромно одночасно. Тому прошу вашої поради, як мені бути. Як краще розповісти, так чоловікові? Може якось можна його підготувати до такої новини?

Не хочу його втрачати, адже дуже сильно кохаю, але й обманювати далі більше не можу. Він не заслужив на таке з моєї сторони.

КІНЕЦЬ.