Мені було двадцять один рік, коли я познайомився з Галею. Жила вона з бабусею. Батьки поїхали на заробітки за кордон. Дівчина була справжньою красунею: русява коса, точена фігура, великі зелені очі. Я закохався в неї відразу ж і безповоротно. Галя прихильно приймала мої залицяння, але далі прогулянок і спільних походів в кіно і кафе справа у нас не просувалася.

Коли я покликав її заміж, вона сказала: — Я ще не готова. Давай трохи почекаємо. А через чотири місяці Галя зникла. На вулиці я її не бачив, а стільникові телефони тоді ще були великою рідкістю. Зрештою я прийшов до неї додому. Її бабуся сказала, що Галя поїхала з якимось столичним нуворишам. Розпитавши пацанів у дворі, я дізнався, що тиждень тому приїжджав до родичів якийсь мажор, на крутій тачці і з купою грошей.

Ось з ним то Галя і поїхала… Минув рік. Якось я зіткнувся на вулиці з бабусею Галі. Привітався, нагадав про себе, поцікавився новинами від внучки. Дізнавшись, що Галя повернулася, я кинувся до неї додому Побачив кохану з великим животом. Столичний залицяльник обіцяв їй одружитися, але лише покористувався її, а коли завагітніла, виставив її за двері. Втішаючи, я обійняв її. Вона розревілася. Я запропонував їй вийти за мене заміж, вона погодилася. Через місяць ми розписалися. Жити стали у неї. Народила хлопчика, назвали Дмитром, Митею.

Малюка Я полюбив усім серцем, як рідного. Митькою займалися лише ми з бабусею. Галину син не цікавив. Хоча я і заробляв дуже навіть непогано, Галині вічно не вистачало грошей. Коли Митьці виповнився рік, Галина втекла з черговим багатієм. Лише записку залишила, що ні я, ні син їй не потрібні.

І щоб ми її не шукали. Як склалося її життя далі, я не знаю. Але ось Дмитро у нас з бабусею виріс серйозним, розумним, добрим. Одружений. Успадкував квартиру Галиної бабусі. Матір’ю давно не цікавиться. А я живу окремо. Одні. І не втрачаю надії коли-небудь зустріти ту, єдину…

КІНЕЦЬ.