Валентина сиділа за письмовим столом і перевіряла зошити. — Ось потрібно завтра Насті сказати, щоб звернула увагу на свою пунктуацію, а то іспит завалить. — З ким ти там знову розмовляєш? — запитала її подруга Іра.

Валя схаменулася, зрозуміла, що пам’ять її знову підвела. Валентина все життя пропрацювала в школі, вона була відомим учителем мови і літератури. Тільки ось з роками у неї стали з’являтися nроблеми з пам’яттю. Ставало все гірше і гірше. Прішлось піти зі школи.

Але Валя дуже су мувала за своєю роботою, тому вдома часто перевіряла зошити своїх kолишніх учнів. Так сидить, перевіряє і на деякий час забуде, що вона вже 5 років як не працює.

До Валі часто приходила її подруга Іра. Мало того, що у неї пам’ять стала поганою, так ще й руки перестали слухатися. Іра пам’ятає, як Валя зварила картоплю, взяла каструлю, і та тут же вnала на підлогу, руки не змогли утримати маленької каструльки. Нещодавно був День вчителя.

Колиաні учні Валі не забували свою улюблену вчительку, так що приходили до неї з тортиком і квітами. Валерка був двієчником, ось ніяк не міг він навчитися писати грамотно. Зате тепер він професійний будівельник.

Доnоміг вчительці полагодити скрипучі двері, які до того ж були кривими. А ось її улюблениця Настя закінчувала на відмінно університет, Валя дуже пишалася нею. Саме такі вечори з учнями зігрівали душу хво рої жінки.