Мені було 3, коли мама вирішила кинути нас. Я була зовсім малятком, але я як сьогодні пам’ятаю то блакитне плаття з білими рюшами, в яке мене одягла бабуся. На мені були ще білі колготи, на коліні яких була маленька дірочка. Поки мама збирала свої речі, прощаючись з нами, я сиділа на дивані, пальцем колупалася в дірочці на колготах.

Я розуміла, що мама йде, але nлакати не збиралася, хоч і бачила перед собою заnлакану бабусю і батька зі сльо зами на очах. Мама пішла, і бабуся з батьком замінили мені матір повністю. Я ніколи не відчувала її відсутності. Думаю, це заслуга батька в першу чергу. Коли мені виповнилося 13, бабуся серйозно захво ріла.

Батькові стало подвійно, а то й втричі важко справлятися. Коли бабусі не стало, я зрозуміла, що настала моя черга піклуватися про батька. Бабуся навчила мене готувати легкі страви, я справлялася з багатьма обов’язками по дому, але тато мені багато працювати не дозволяв. Незабаром я вийшла заміж.

Мені було дуже сумно залишати тата одного, але він запевняв, що знайде собі заняття, і мені не потрібно за нього переживати. Тоді я вже знала, що мама кинула нас через іншого чоловіка.

Про це батько мені розповів, коли мені виповнилося 16. До цього він відмовлявся від усіх моїх питань. Згодом, заходячи в гості до тата, я стала помічати, що у нього стало затишніше, а його столи без смачних пирогів я в останній раз бачила до заміжжя. Тато довго приховував від мене, боявся, що я його вибір не прийму, але я сама вивела його на серйозну розмову, і він зізнався, що в його житті з’явилася жінка. З тіткою Оленою батькові і мені дуже пощастило.

Вона відмінна жінка, ми один одного відразу полюбили, і тепер вони з батьком часті гості в нашому домі. Нещодавно з’явилася і моя горе-матуся. Вона стала алkоголічкою і зараз вимагає у мене rрошей на реабілітацію, але я їй, по-перше, не довіряю, а по-друге, вона всі ці роки прикидалася, що у неї немає дочки, а я звикла жити з думкою, що у мене ніколи не було матері. Нічого я міняти в своєму житті не збираюся.

Джерело