Мої батьки пішли в інший світ, коли мені було шість років. Мене виховувала бабуся, шкільна вчителька фізики. Вона навчила мене вести господарство, і з терпінням ставиться до людей. У школі була відмінницею, щоб не підводити бабусю.Я вчилася на останньому курсі, коли залишилася одна.

Бабуся пішла через хворобу. Я часто відвідувала її останній притулок, дивилася на її фотографію і розповідала всі новини. Одного разу бабуся прийшла до мене уві сні і попросила, щоб я свою дитину назвала в її честь. Я пообіцяла… Сергій прийшов у наш відділ три місяці тому. А вчора було наше весілля. Його батьки Ласкаво зустріла мене. Свекруха зверталася до мене донечка, а я називала її мама.

Коли мене забирали в пологовий будинок, я розповіла йому про свій сон. Він посміхнувся і сказав, що Олександр занадто поширене ім’я. Я, звичайно засмутилася його словами, але сперечатися часу не було. Мене вже везли в пол огову. Через три години наро дився наш син.

Поки я прикидала, як переконати чоловіка виконати прохання моєї бабусі, він все вирішив сам. Проігнорував моє бажання і прийшов в пологовий будинок з документом на ім’я Ігоря Сергійовича. І гаразд би він назвав нашого сина на честь свого батька чи діда. Але ні. Ім’я взяв «зі стелі».

Про те, що він назвав сина Ігорем, Сергій оголосив при всіх. Коли ми з дитиною вийшли з пологового будинку, а нас зустрічали його батьки. Мабуть, після слів чоловіка, вигляд у мене був жахливий, тому що свекруха кинулася до мене заспокоювати. Потім вилаяла сина, за те, що той не став прислухатися до мого прохання. І тут же пообіцяла, що сама, особисто, виправить помилку сина в самий найближчий час.

Мама виконала свою обіцянку. Її подруга працювала в ЗАГС-е. з її допомогою, без особливих проблем, переписали свідоцтво про наро дження. Мій чоловік наш жіночий союз прийняв насилу, але заперечувати не посмів.Нашому Олександру Сергійовичу завтра виповнюється рік.

Джерело