… Моя двоюрідна сестра працювала медсестрою в місцевій лікарні; її дуже любили колеги за те, що вона була дуже доброю і відповідальною. І ось, її терміново викликали на роботу : їй потрібно було йти, і вона не знала, що робити, адже її мама лежала в ліжку і за нею потрібно було доглядати і доглядати.

Справа була термінова, потрібно було піти всього на кілька годин; вона подумала, що за нею може доглянути син, якому вже було 13 років. Вона увійшла в кімнату до сина, сказала, що їй потрібно терміново на виклик, попросила доглянути за бабусею. Перед тим, як піти, мати показала,

де лежать ліки, в який час потрібно давати їх, сказала, що, якщо бабусі стане погано, нехай дзвонить в швидку, потім їй. Син, не відриваючись від свого телефону, сказав, що догляне за нею. Як тільки вона пішла, онук увійшов до бабусі, сказав, що він за нею догляне, та посміхнулася йому.

Насправді, він сів поруч з нею і почав гратися в телефоні. У двері подзвонили, це були його друзі, вони сказали, що знайшли хорошу гру. Щоб не заважати бабусі, вони з друзями пішли в кімнату і почали грати ; минуло дві години, а він все грав і грав.

Бабусі стало погано, вона покликала онука, але він її не почув ; коли він згадав про бабусю, зайшов до кімнати, побачив, що та дивилася в стелю з відкритими очима. Жінка приїхала швидко, довго сиділа і плакала; бабусі не стало; вона не могла повірити в те, що її син виявився таким байдужим по відношенню до рідної людини.

Приїхав з роботи і тато, всі метушилися, готувалися до похорон і все таке, на онука ж ніхто не звертав уваги : тільки його друг запитав — може пограти ще? Він дивився на одного і розумів, що в усьому винен він один.

Джерело