Мене батьки виховали неправильно. Щедрою, безвідмовної, що не вміє говорити «ні». Втовкмачили в мене, що треба ділитися з людьми тим що маєш. До певного дня я дотримувалася цього догмату. Виросла нюней, яку ображали. Користувалися моєю добротою.

Я не вміла постояти за себе. А потім до нас з чоловіком приїхала погостювати його тітка Анна. Хоча і була старша Володі всього на три роки, але все ж сестра матері, а значить тітка. І ось до мене приходить сусідка. Просить солі, цукру, масла. Я, звичайно, поділилася б з сусідкою.

Але це я. а вона випровадила сусідку» несолоно сьорбавши » і звернулася до мене: — Так не піде, подруга! Ти так роздаси все, що маєш. Навіть якщо у тебе буде свій молочний або цукровий завод. До магазину десять кроків від під’їзду. Твоя сусідка спокійно могла б сходити туди. Але навіщо їй витрачати гроші, якщо є така сусідка, як ти?

— Але ж відмовляти незручно. Чому не поділитися з нужденним, якщо у мене є чим? — Так! Не доходить через голову, дійде через ноги! Ми з тобою зараз проведемо експеримент. Ти обійдеш тих своїх сусідів, яких щедро постачала сіллю та інше, і попросиш два яйця, мовляв пиріг хочеш спекти.

Якщо хоч одна поділиться з тобою, я до тебе приставати не буду. Але якщо ніхто не подасть, тоді почну тебе перевиховувати. Я, впевнена, що мені не нададуть, пішла за здобиччю. Ніхто! Розумієте, ніхто не захотів зі мною поділитися. І Анна стала перевиховувати мене. Мені насилу вдавалося переналаштувати себе.

Пекельна праця! З гріхом навпіл я, за доnомогою Анни, переборола себе. Відчула себе вільною. Нікому нічим не зобов’язаною. І нехай батько з матір’ю твердять, що так не можна. І нехай кумушки шепочуться про мене «стерво!». Сама собі така я дуже подобаюся. І все завдяки Ганні!

Джерело