Отримавши до своїх 34 років майже все, що мріяла, я зрозуміла, що готова до сімейного життя. На той час я не була пов’язана відносинами. Однак останнім часом до мене виявляв інтерес однокласник Діма, який повернувся до рідного міста після розлучення.

Виявляється, він був закоханий у мене ще зі шкільної лави. Але Маргарита, завагітнівши, просто одружила його з собою. Тільки ось їхня дитина так і не народилася, а незабаром і шлюб дав тріщину.

Що спричинило розлучення Діми та його дружини, я з’ясовувати не хотіла. Просто була щаслива від того, що цей чоловік зараз мій і незабаром ми одружимося.

Але правильно кажуть «бійся своїх бажань». У перший же місяць після нашого весілля чоловік сказав, що змушений мене залишити на деякий час, оскільки мама попросила його доглянути будинок, поки вона відпочиватиме.

– Діма, а що, більше нікого не можна попросити? Та й взагалі, якщо вже на те пішло, то я теж можу поїхати з тобою.

Чоловік задумливо глянув на мене.

– Анюта, ти в мене найкраща. Але зрозумій, мама попросила мене, щоб я приїхав один. Вона не любить, коли у будинку сторонні.

– Ти серйозно? Сторонні? – від образи в горлі встав ком.

– Ну так… Як би тобі це пояснити… Вона і Маргариту не дуже жалувала. Ну зрозумій, вона така людина. Що ж я сваритися з матір’ю буду?

– Так, справді … Ще не вистачало з мамою сперечатися! – я й не збиралася приховувати свій сарказм.

Діма нічого не відповів.

Наступного дня чоловік поїхав. На два тижня. За цей час він подзвонив мені всього кілька разів, і то наші розмови тривали не більше кількох хвилин.

– Приїду і наговоримося вдосталь! – Діма начебто не розумів того, що кинути молоду дружину та поїхати жити в інше місто – це ненормально.

Чоловік повернувся несподівано. Його дзвінок розбудив мене рано-вранці.

– Анюта, ну все, зустрічай нас! Будемо о дванадцятій годині! Цілую!

Слово “будемо” неприємно насторожило мене. Проте спроба передзвонити виявилася невдалою. Діма вимкнув телефон.

Неважко здогадатися, що чоловік приїхав додому разом із мамою. Ні, я не проти того, щоб свекруха погостювала у нас. Але такі несподівані візити, зізнаюся чесно, мені абсолютно не до душі.

Однак не стала дорікати свекрусі в тому, що вона вважає мене чужою людиною і взагалі впала на мене, як сніг на голову. Навпаки, постаралася зробити все, щоб їй було зручно та комфортно у нашому будинку.

Чому я так вчинила? Просто не хотіла засмучувати чоловіка та вступати у відкритий конфлікт. Але серйозна розмова між мною і Дімою все ж таки відбулася.

– Тобто до її будинку не можна! А до нас так, будь ласка! – виливала я своє обурення на чоловіка вночі.

– Отак ти зустрічаєш коханого, так?! Замість того, щоб сказати як скучила за мною, ти волієш лаяти мою матір! – закиди чоловіка були зовсім недоречними.

Ми дуже посварилися тієї ночі і не розмовляли майже тиждень. Свекруха ж, як я зрозуміла, нічого не помітила або просто вважала за краще зробити вигляд, що нічого не помічає. Вона погостила у нас пару днів і поїхала додому.

За два тижні Діма знову сказав, що йому треба поїхати до мами. Цього разу свекруха почала ремонт.

– Та скільки ти ще танцюватимеш під дудку своєї матері?! – запитала я. – У тебе що, немає своєї думки?

– А ти пропонуєш мені під твою дудку танцювати? – не поступався чоловік. – Я хотів відмовитись, але мама сказала, що сильно захворіла.

Я спробувала пояснити Дімі, що свекруха ним просто маніпулює, але ця розмова знову переросла у сварку. У результаті чоловік знову поїхав.

За три місяці свекруха кілька разів буквально зривала Діму з місця, просячи то доглянути будинок, то залагодити замість неї якісь справи.

Чого добивається ця жінка, я не знаю. Не розумію, навіщо потрібно постійно викликати сина до себе, адже їздити доводиться до іншого міста. Причому мене свекруха себе не запрошує.

Розуму не докладу, як припинити все це? Як подолати залежність Діми від матері? Чоловіка я люблю і розлучатися з ним не хочу.

Але насправді виходить, що вийшовши заміж за кохану людину, я змушена терпіти примхи свекрухи, яка не посоромилася назвати мене сторонньою людиною в її будинку.

КІНЕЦЬ.