З Анною я зустрічався відтоді, як до університету вступив. Вона була моїми першими серйозними стосунками, мамі моїй дуже подобалася як майбутня невістка, і батьки самі тиснули на мене з пропозицією.

Одразу після випуску я був сповнений надій на чудове майбутнє, тому й наважився подарувати Анні каблучку й обіцянку про майбутнє весілля. Вона була дуже рада, сказала, що давно вже чекала на пропозицію і готова зіграти весілля ледь не наступного місяця, але така швидкість підготовки мене ніби налякала.

Я попросив її почекати, щоб ми спочатку в робочий графік увійшли, грошей накопичили. Анна була готова до мізерного весілля для своїх, а я брехав, що хочу всіх друзів і родичів зібрати, через що нам потрібні насамперед гроші.

Ми збирали майже цілий рік, жили разом і це було абсолютно добре і комфортно, Анна, у всякому разі, виходити за мене не передумала. Але мені наше спільне життя швидко приїлося.

Це завжди одне й те саме, а з новою роботою і новими колегами в мене з’явилося відчуття, що і в любовних справах мені необхідно щось нове.

До того ж, до нас у відділ перевелася дуже гарна дівчина, моя однолітка. З нею було дуже цікаво, і хоч у неї був хлопець, я не полишав надій, що у нас ще може щось вийти, якщо я розлучуся з Анною.

Ось так, поки вона готувалася до весілля, я готувався до розставання.

Ні батьки, ні друзі, ні сама Анна не зрозуміла, чому я з нею порвав. Колишня за мною ще близько місяця бігала, а в підсумку каблучку повернула, хоча я говорив, що не варто.

Ми роз’їхалися, я повернувся до батьків на якийсь час, і вони мене так клювали за те, що таку дівчину упустив. А я не знаю, як пояснити, що просто перегорів. Не хочу одружуватися, точно не з Анною. А та, що мені подобається, зайнята і з ким-небудь боротися за її руку і серце я не стану.

Опинився я в якомусь глухому куті. Втратив усе, але не шкодую. Благо, заощадження є, скоро знову переїду від батьків, може, все ще налагодиться і стане краще, ніж було з Анною. Сподіваюся на це.

КІНЕЦЬ.