– Романе, ти знаєш цю дівчину? Вона вже третій день поспіль дивиться мої фото та відео в інтернеті, – запитала чоловіка Зоя і тицьнула пальцем в екран ноутбука.

– Так, знаю. Це моя колишня, Марино, вона і мій профіль у соціальних мережах дивиться. Я з нею зустрічався до тебе, – спокійно відповів чоловік.

– Твоя колишня? Чому вона так завзято розглядає наші фотографії? – Здивовано поцікавилася дівчина, всередині якої оселилося неприємне почуття ревнощів.

– Не знаю, може, просто згадує минуле, – знизав плечима Рома.

– Ти не повинна про це турбуватися, моя кохана. Минуле – це минуле, а зараз ми разом, і це найголовніше.

Марина трохи заспокоїлася після слів чоловіка та закрила кришку ноутбука. Вона постаралася викинути з голови думки про Марину, врешті-решт колишня Романа зараз жила в іншому місті і їх поділяло кілька сотень кілометрів.

Наступного дня чоловік покликав Зою до ресторану. Дівчина подумала, що таким чином чоловік хотів усунути неприємний осад після вчорашньої розмови про колишню.

– Коханий, дякую за запрошення до ресторану. Це так мило з твого боку, – посміхнулася Зоя, сівши за столик.

– Немає проблем, кохана. Я хочу, щоб ти була щасливою, – відповів Роман, посміхнувшись у відповідь.

Зоя відчула приплив ніжності до чоловіка, їй стало ясно, що ревнощі – це лише прояв її власних переживань та сумнівів.

– Давай пересядемо, поки ми ще не встигли зробити замовлення? – несподівано запропонував чоловік.

Він напружено глянув у бік кутового столика біля вікна, з-за якого щойно встала молода пара.

– Ну добре. Тільки чим там краще, ніж тут? – здивовано промовила Зоя.

– Там набагато красивіше і затишніше, – квапливо промовив чоловік і, не чекаючи дружини, кинувся займати столик.

Дівчину збентежила така поведінка чоловіка, вона не могла зрозуміти, що насправді спричинило зміну столиків.

Зоя мовчки пересіла за Романом і почала байдуже розглядати меню.

– Кохана, давай сфотографуємося? Сідай до вікна, а я поряд присяду, – наполегливо запропонував чоловік.

– Ну давай, якщо тобі так хочеться, – посміхнулася дівчина і сіла біля вікна.

Незважаючи на метушливу поведінку чоловіка, у неї все ще зберігся гарний настрій.

Після низки фотографій подружжя замовило кілька страв і залишок вечері провела за милою бесідою.

У Зої залишилися добрі спогади від вечора, тому вона радо переглядала фотографії з ресторану.

Якоїсь миті її відвідало “дежавю”, здавалося, що вона вже бачила подібні фотознімки.

Дівчина відкрила ноутбук і зайшла на свою сторінку в соціальній мережі, після чого відкрила профіль тієї самої Марини і здивувалася.

На одному зі знімків Роман сидів із колишньою дівчиною у тому самому ресторані за тим самим столиком біля вікна.

Зою ніби облили холодною водою, коли вона побачила таку саму фотографію.

Всі приємні емоції від вечері та веселої розмови зникли, наче їх ніколи не було.

У голові у дівчини крутилося кілька запитань: “Навіщо Роман зробив схоже фото? Можливо, він все ще щось відчуває до Марини? Чи це всього лише збіг і не варто переживати?”

Дівчина вирішила поспостерігати за чоловіком і поки що нічого йому не говорити. На жаль, у наступні дні її підозри підтвердились.

Роман робив фотографії із Зоєю у тих самих місцях, де раніше фотографувався з Мариною.

Дружина не витримала і одного вечора у присутності чоловіка стала спеціально порівнювати знімки.

– Коханий, дивися як цікаво вийшло, ти мені нічого не хочеш пояснити? – хитро запитала Зоя, показавши Романові фотографії.

– Справді, збіг цілковитий. Знаєш, що це означає? – безтурботно промовив чоловік.

– І що ж? – уїдливим тоном промовила дружина.

– А те, що в нашому місті не дуже багато місць, де можна зробити класні фотки, – засміявся у відповідь чоловік.

Дівчина відчула себе безглуздо. Адже насправді, крім порожніх домислів, вона не мала жодних доказів любові Романа до Марини.

Зоя подумала, що можливо просто перебільшила значення цих збігів і безпідставно запідозрила чоловіка.

Однак у глибині душі дівчина не вірила Роману і чекала зрадництва.

Перед сном Зоя вирішила ще раз перевірити сторінку Марини у соціальній мережі.

На її подив, колишня пасія Романа повідомляла всім друзям, що повертається жити до рідного міста.

Зоя відчула, як на душі стало хвилююче – приїзд Марини міг означати, що її переживання та підозри таки були обґрунтовані.

Зоя засинала з думкою про те, як зміниться їхнє життя, якщо Марина повернеться, і ці роздуми не приносили їй жодного умиротворення.

За кілька днів Роман приніс додому шикарний букет червоних троянд.

– Що за привід? В честь чого такий подарунок? – радісно спитала Зоя і почала нюхати квіти.

– Цей букет квітів не тобі, я зараз поїду зустрічати на вокзалі колишню, – сказав чоловік.

– Що?! Ти жартуєш? – схвильовано видихнула Зоя, опустивши букет на стіл.

– Ні серйозно. Марина попросила її зустріти, у неї багато речей, і потрібні чоловічі руки, як ні в чому не бувало пояснив Роман.

Дівчина відчувала, як усередині її закипаєобраза. Як тільки він сміє зустрічати колишню без її згоди?

– Роман, я не згодна на цю зустріч. Це недоречно, безглуздо, і я не розумію, чому ти не відмовився їхати на вокзал! – роздратовано промовила Зоя.

– Кохана, це звичайна дружня зустріч. Мені тепер не можна допомагати друзям? – Невдоволено промовив чоловік.

– Ти всім друзям квіти даруєш? Не прикидайся, ти її досі любиш! Напевно, це вона тебе покинула, – невдоволено сказала дівчина.

– Думай, що хочеш, – відповів Роман і, взявши квіти, вийшов із дому.

Повернувся чоловік додому пізно ввечері і мовчки ліг спати. Наступного дня він зібрав сумку з речами і, не промовивши жодного слова, пішов з дому.

Зоя зрозуміла, що він повернувся до Марини. Вночі вона плакала в подушку і думала про розлучення.

Проте за тиждень Роман повернувся додому з квітами та подарунками. Колишня дівчина знову виставила його двері.

Але, на жаль, для Роми, Зоя не змогла пробачити зради і довела справу до розлучення.

Дівчина не хотіла бути запасним аеродромом і постійно почуватися тінню Марини.

КІНЕЦЬ.