Зоя готувала вареники, коли до будинку увійшла донька та відкрила розмову про те, щоб розміняти дві їхні квартири на одну велику. Але Зоя цього не хотіла.
Зоя була любителькою порядку у всьому, тому щоранку починала за заздалегідь встановленим розкладом. У цей конкретний день, рівно о 8 годині ранку, вона зловила по радіо свою улюблену хвил ю і, будучи в халаті та тапочках, почала робити зарядку під музику. У розпал зарядки раптово задзвонив будильник, і жінка почала бігати в пошуках.
Кіт, сплячий у кріслі, вирішив доnомогти їй у цій нелегкій справі. Зоя «запитала» у кота, де будильник, але кіт тільки поблажливо глянув на неї і попрямував до дверей.
Господиня зрозуміла його бажання та відчинила двері, дозволивши коту вийти. Кіт звик жити на два будинки, а його справжня господиня, Віра, жила у сусідній квартирі серед домашнього хаосу.
Вона була найкращою подругою Зої по життю, і догляд за домашніми тваринами був головною турботою пенсіонерки. У Зої була ще одна нерозлучна подруга – Ярослава.
Тріо часто проводило вечори разом, ділячись один з одним своїми радощами та горем. Коли Зоя поставила розігрівати воду для вареників на кухні, зненацька приїхала її дочка Інна. Інна була здивована, побачивши, що двері не зачинені, і помітила, що в під’їзді все пропахло через котів тітки Віри.
Зоя рішуче стала на захист своїх вихованців, а Інна обурилася, звинувативши її в тому, що вона більше дбає про свого вихованця, ніж про власну дочку та онука. Розмова швидkо переросла в суперечку, і Інна сказала матері, що вони повин ні розміняти свої дві квартири на одну велику в центрі, де все буде поряд, включаючи магазин, поштове відділення та ліkарню.
Зоя чинила опір, але Інна наполягла на тому, що турбується про її здо ров’я і хоче піклуватися про неї. Конфліkт став настільки суворим, що спричинив високий тиск Зої.
Але, на щастя, подруги порадили поїхати на дачу, щоби трохи заспокоїти нер ви. Троє подруг вирушили на вокзал, де зіткнулися з 16-річною дівчинкою, яка прикинулася, що слухає розповіді Віри про її кішок – але потім вкрала її гаманець та втекла.
Трійця погналася за дівчиною, упіймала її і дізналася, що її звуть Олена. Вона почала плакати і розповіла, що живе з батьком та братом без матері, яка пішла від них, коли їй було чотири роки.
Подруги друзів взяли Олену із собою та домовилися відвідати її місце проживання наступного дня. Зрозумівши, що в неї з’являється нова дочка, Зоя зміцнила свою позицію в суперечці з рідною дочкою. Вона зателефонувала Інні та сказала не сподіватися на її квартиру.