Того дня я пішов до матері. Варто було переступити поріг будинку, як у ніс удаpив апетитний запах пиріжків.

Помітивши мене, мама відразу почала метушитися: -Олеже, привіт, ти вже прийшов?

Сідай за стіл, я твої улюблені періжки спекла! Відразу на душі стало тепло та затишно від такого прийому.

Ми випили чай, я з’їв її апетитні витвори кулінарного мистецтва.

Насамкінець простяг їй пару купюр.

Я завжди намагався якомога більше підтримувати маму фінан сово.

-Синку, не потрібно! У тебе діти та сім’я, я й сама впораюся. -Нічого чути не хочу.

Ти пенсіонерка, rроші тобі точно знадобляться!

Ми дуже приємно посиділи, я почував себе дуже комфортно та щасливо.

Додому пішов я до четвертої години.

З порога мене зустpіла незадоволена дружина: -Знову у матері був?

Знову їй усі наші rроші віддав?

Я втомлено видихнув.

-Гро ші, які я даю мамі, не впливають на наш сімейний бюджет.

Навіщо ці розмови? Марія невдоволено пирхнула і пішла до іншої кімнати.

Вже 5 років я одружений.

Мама спочатку дуже добре прийняла мою обраницю, а ось у Маші одразу після весілля почалося необґрунтоване ревнощі до Олени Володимирівни.

Я вже не знаю, як вплинути на їх стосунки.

КІНЕЦЬ.