– Та ти ж така сама, як і всі! Тобі тільки з хатою та машинами подавай!

– А ти на що чекав? Що я від радості тобі на шию кинусь?

– Чесності я чекав! А ти жадібна, як і всі баби. Тільки дарма на тебе витратив час… – сердито пирхнув Євген.

Іра відчувала злість та розчарування. Вся ця розмова назрівала ще давно. Тривожних дзвіночків було стільки ж, скільки зірок на небі. Просто Іра воліла їх не помічати. До цього моменту.

…Вони познайомилися пів року тому на сайті знайомств. На фото в анкеті Євген був привабливим та доглянутим: акуратна стрижка, чиста сорочка, жодної щетини.

Було видно, що людина сфотографувалася нормально, а не на ходу із недопалком в зубах. Це одразу підкупило.

Як і розділ “Про себе”. У ньому Євген вказав, що він підприємець, шукає спокійну, розумну та добру жінку для серйозних стосунків.

Тоді Ірину це не збентежило. Вимоги звучали розумно. Ну, а хто хоче запальну, недолугу та злу дружину?

Спілкувався він чемно, навіть надто. «Доброго вечора» замість «привіт», жодних сальних жартів та пропозицій, усі питання – про захоплення, про те, як минув день, про переваги Ірини. Не було допитів, тиску чи зневаги.

Перше побачення вони провели у кав’ярні.

– Я за оплату п’ятдесят на п’ятдесят. Сподіваюся, тебе це не бентежить, – одразу попередив Євген.

Ірину це все ж таки трохи збентежило. Здебільшого через такий яскравий акцент. Однак вона махнула на це рукою.

Вони ж один одному ще ніхто, він не зобов’язаний якось вкладатися у відносини. Навіть, якщо на каву запросив саме він.

– Просто я вважаю, що будь-яка людина має бути самостійною, – пояснив Євген, побачивши її збентеження.

– Я не проти того, щоб моя жінка згодом була берегинею вогнища, це нормально та природно. Але на перших етапах хочеться бачити, що ми обидва здатні забезпечити себе.

Ірина не стала сперечатися. Начебто все звучало логічно. А те, що всередині від цих слів щось неприємно заскребло… Ну, Іра вирішила не робити передчасних висновків. Ось, як будуть близькі стосунки – там і подивиться.

На третьому побаченні вони гуляли парком. Євген трохи розповів про свою роботу.

– Бізнес у мене невеликий, але мені вистачає, ще й відкладаю. Я вирішив працювати на себе, щоб не бути офісним рабом. Мільйони мені не потрібні, достатньо вільного графіка та відсутності начальника над душею.

Він говорив це так упевнено, що в Ірини всередині нічого не клацнуло. Їй навіть сподобалося. Мовляв, ось він, чоловік, який вміє підтримувати баланс між життям та роботою.

Грошей він явно не шкодував: парфум, гарний одяг, смартфон не з дешевих. Ось тільки машини не було.

– А як же ти без авто обходишся? – Дивувалася Іра. – Я не зовсім у темі, але, напевно, тобі треба їздити до партнерів, клієнтів, співробітників…

– Та нормально, – знизав Євген плечима. – Грошей на таксі цілком вистачає. Я маю посвідчення водія, просто… це не моє. Водій повинен бути нахабним, а я в цьому плані занадто м’який, всім поступатимуся.

І на це Ірина також відреагувала спокійно. Не всім дано керувати. Зрештою, це його особиста справа.

Зустрічалися вони зазвичай на її території. Іра мала свою однокімнатну квартиру. Більшість грошей на житло дали батьки, але і їй теж довелося піднатужитися.

Ремонт вона зробила повністю зі своїх коштів, та дуже пишалася ним. Кухня в оливково-білій гамі, новий санвузол, сучасний гарнітур з баром, що крутиться.

– Ну, не дуже просторо, – підбив підсумок Євген, коли вперше приїхав у гості. – Зате затишно.

Ірі було прикро, але вона намагалася не зважати. Так, місця не дуже багато. Натомість це її власність. Не кожен у тридцять років має свою квартиру, нехай і не без допомоги батьків.

Євген же не поспішав кликати до себе, хоча, якщо вірити йому, він теж мав свою квартиру.

– У мене там типовий парубоцький бардак, – посміхаючись говорив він. – Боюся, ти не оціниш такої романтики й втечеш від мене. Дай мені час навести лад.

Продукти для їх спільних вечер зазвичай купувала Іра. У поодиноких випадках він приносив фрукти чи пляшку. Іноді вони замовляли суші та піцу, але знову навпіл. Євген називав це «рівноправністю» та «партнерством».

Але згодом внутрішній голос Іри ставав дедалі голоснішим. Він бив на сполох. Їй хотілося, щоб хоч раз Женя просто пішов та купив продукти. Або почастував чимось. Або подарував квіти.

Здавалося, їхні стосунки загрузли на етапі приємних зустрічей. Причому Іра робила для цих зустрічей більше, ніж Женя.

Якось вона не витримала і поділилася цим з матір’ю.

– От наче все нормально. І симпатія є, і уваги вистачає, і поговорити є про що. Але далі нічого не йде. Ніби на місці тупцюємо…

– А ким він працює? І де мешкає? – поцікавилася мати, відрізаючи дочці шматок пирога.

– А я до ладу й не знаю, – зізналася Іра. – Начебто бізнесмен.

– Доню… – мати тяжко зітхнула. – Пекти торти вдома – це теж бізнес. Дізнайся в нього все потихеньку. Він же тобі не друг, а залицяльник, ти повинна знати.

– А те, що він не покликав тебе до себе жодного разу за пів року…Знаєш, я б замислилась. Там, або дружина з дітьми, або мати. У кращому разі – просто діти.

– Та ні, мамо, він не такий. Він просто… ну дивний трохи. Зі своїми принципами, – відмахнулася Ірина, хоча насправді серйозно замислилась.

– Зазвичай дивними здаються ті, хто бреше. Тож перевіряй. Правда, неправда, – але перевіряй. Тобі ж із ним у разі чого жити.

Порада мами застрягла в голові. Спочатку Ірі здавалося, що це не зручно, якось не правильно. Але потім вона зібрала всю силу волі у кулак. Вона зустрічається із цим чоловіком. Хіба вона не має права дізнатись про нього більше?

Того вечора все було як завжди: телевізор, кіно, піца. Іра в якийсь момент припала до його плеча і запитала:

– Слухай, Женю, а ким ти таки працюєш? Ну, чим ти займаєшся?

– Ну, маленька, це складно ось так спрожогу пояснити… Та й все одно тобі буде не цікаво. Якщо говорити простою мовою, то я займаюся продажами.

– Ну, чому ж не цікаво? – м’яко наполягала Іра.

– Мені ж з тобою жити, якщо у нас все складеться. Я хотіла б знати, хто ти, чим ти живеш.

Він напружився і відклав шматок піци в коробку.

– Ну, починається… А потім ти спитаєш, скільки я заробляю і де в мене квартира, – невдоволено кинув він.

У Ірини всередині все стислося. Захотілося перервати цю неприємну розмову, але вона змусила себе продовжити.

– А чому б і ні? Я не мисливець за нерухомістю, у мене і своя є. Просто… ти навіть ніколи не запросив мене. Це якось… підозріло.

Євген відкинувся назад, роздратовано видихнув і склав руки на животі.

– Я ж тобі казав. Мені просто прибиранням треба зайнятися, а я цю справу не люблю.

– Женю, я не зомлію від розкиданих шкарпеток і брудного посуду. Ось давай прямо зараз поїдемо? Заради мого спокою.

– Господи… Усі ви такі. Вам тільки привід дай – одразу перевірка з податковою. Чи є квартира, чи машина, який дохід… Усі однакові! – Євген закотив очі.

– Ні, не однакові, – спокійно заперечила Іра. – Просто я доросла людина. Я хочу розуміти, з ким я будую стосунки!

– Хочеш розуміти? Ну, тримай! – голос Євгена раптом став холодним, він відсунувся від Ірини. – Не маю я ні квартири, ні бізнесу.

– Працюю я, як усі, за зарплату, середню по місту. Живу з батьками, бо так поки що зручніше. А говорив про бізнес, бо хотів перевірити, наскільки ти меркантильна! І, мабуть, не помилився!

Іру ніби окропом облили. Вона теж відсахнулася. Вони ще довго кричали один на одного. Євген звинувачував її, вона – Євгена.

– Знаєш що, Женю? Якщо ти не помітив, – у мене є квартира, і робота. Я не спонсора шукаю, а надійного чоловіка, щоб з активами, не нижче за мої. На мою думку, я маю на це право! І точно мені не потрібен брехун!

– Ясно все з тобою! Про все дізналася і підібгала хвіст, – хмикнув він і попрямував до дверей.

– Думай, що хочеш. Я також ціную свій час! І не хочу щоразу перевіряти ще раз чужі слова. Все має будуватися на довірі, а в мене її не залишилося.

Він грюкнув дверима.

Іра залишилася наодинці з телевізором та коробкою піци. Вона подумки докоряла собі за те, що відчувала ж, що щось не так, але глушила це в собі виправданнями та надіями.

Ну, що ж, могло б бути й гірше. Здавалося, – щастя, а виявилося – досвід. І таке буває. Як кажуть – довіряй, але перевіряй…

А ви що думаєте про довірливу Ірину? Вона слушно вчинила? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.