– Мама проти! Антоне, ти розумієш? Мати проти! – Зі сльозами в голосі говорила молоденька дівчина своєму коханому.

– Моя мама теж проти, – чомусь весело відповів її співрозмовник.

– Зустрінемось? – одночасно запитали вони одне одного і засміялися.

Вже за пів години закохані гуляли міським парком, міцно тримаючись за руки, і обговорювали ситуацію, в яку потрапили.

– Моя каже, що вчитись треба, називає наші стосунки дурістю! Каже, що справжнє кохання пізніше станеться. А зараз, це тільки так, пустощі! – Скаржилася Катя Антону.

– Моя теж вважає, що треба закінчити інститут. Переконує мене, що ми не створені одне для одного.

– А тобі кажуть, що я тобі не пара? – раптово запитала Катерина.

Юнак збентежився, але вирішив бути чесним:

– Кажуть!

– І мені!

Молоді люди зітхнули й приречено побрели у бік лави.

– Але ж ми одружимося? – З надією в голосі запитала Катя.

– Звісно! Завтра ж підемо до РАЦСу. Не хочуть нас підтримати, розберемося самі. Ти згодна? Не передумала?

– Ну що ти? Звісно, ​​згодна.

– Давай, нікому не скажемо. Розпишемося, потім оголосимо всім одразу. Вони змиряться. Чи ти про весілля мрієш?

– Антоне, я розумію, що грошей на весілля взяти просто ніде! Та й навіщо вона мені? Головне, щоб ми були разом!

Закохані незабаром попрощалися. Вони вирішили завтра йти в РАЦС і розписатися потай. Їм уже стукнуло по вісімнадцять, а отже, батьківська згода не мала значення.

Так вони й зробили. Вже за місяць вони стали чоловіком та дружиною і тепер обговорювали, хто перший дізнається про цю новину: батьки Антона, чи мати Каті.

Вирішили йти до батька та матері чоловіка. Все ж таки Антон розраховував, що вони не виженуть їх на вулицю. У нього була своя простора кімната, місця вистачило б на двох.

Борис Григорович, дізнавшись про те, що син тепер одружений, задумливо чухав лисину. Нарешті він сказав:

– Матері поки не кажіть! Серце у неї слабке.

– Тату, взагалі-то я думав, що тепер з дружиною житиму тут!

– Ну, це ти, друже, погарячкував! – спокійно відповів батько, – сім’ю створив, нас не питав. Сам і висьорбуй!

– Тату, а навчання? На що ми будемо жити?

Батько не відповів, він знизав плечима і пішов до іншої кімнати. Молодята трохи потопталися в передпокої й залишили негостинний будинок.

Мати Каті зовсім розкричалася на весь під’їзд. Вона навіть вліпила своїй дочці ляпас. А, трохи заспокоївшись, сказала:

– Допомоги від мене не чекайте! Думаєте, це кохання? Отже, ваше кохання усі випробування витримає і стане лише міцнішим!

– Самі думайте, як викручуватись будете. Катерино! Грошей на вбрання більше не проси! Чоловік тепер у тебе є, як з’ясувалося!

– Нехай він думає про твоє утримання! Як то кажуть, баба з воза, кобилі легше! Все, бувайте!

Ніна Петрівна буквально виштовхала молодих за поріг, та зачинила двері. Подружжя переглянулося. Що робити у такій ситуації, вони не передбачили. Антон та Катя до останнього моменту вважали, що батьки приймуть їх, та продовжать забезпечувати.

Але такого не сталося. Антон дістав телефон і почав дзвонити старшій сестрі. Марина була старша за нього на сім років. Вона вже жила в іншому місті й міцно стояла на ногах.

Дізнавшись про те, що братик одружився, вона розсміялася в слухавку і запитала:

– Перша шлюбна ніч де пройде? На лавці у парку?

– Ну, Марино! Я ж думав, вони зрозуміють! А вони нас вигнали!

– Тобто ти думав, що батьки ухвалять ваше рішення мати офіційного статевого партнера і продовжать вас утримувати? Так, звісно, ​​буває. Але це не ваш випадок!

– Знаєш що? Я тобі дам грошей, щоб ви могли наймати квартиру на перший час. А ви поки що роботу собі підшукуйте.

– Та так, щоб із навчанням можна було поєднувати! Ну, або на заочне переводьтеся! Хоча тобі не можна! В армію загребуть!

– Марино! – майже плачучи перебив сестру брат, – що ж нам робити?

– Вам потрібно, або негайно на розлучення подавати й повертатися до батьків, або взяти себе в руки та відстоювати своє кохання. Я позичу тобі грошей на перший час. А далі ти сам! Ти ж чоловік!

Марина справді переказала братові гроші. Нареченим вистачило на оренду невеличкої кімнатки в комуналці. Навіть ще залишилося небагато, на харчування.

Потекло сімейне життя. Катя перевелася на заочне відділення педагогічного інституту, в якому навчалася, і почала працювати у дитячому садку.

Антон продовжив очне навчання. Але його взяли нічним сторожем у той же садок. А ще він працював на будівництві у вихідні.

Було важко, але вони впоралися. Деколи їли порожні макарони, але не дозволяли собі скаржитися на життя. А потім виявилося, що незабаром у їхній родині буде поповнення.

Молоді вирішили, що батьки зрадіють цій новині та допомагатимуть їм. І незабаром між ними відбулася така розмова:

– Моя мама проти!

– І моя проти!

– Каже, що треба на ноги встати, а потім уже про дітей думати!

– І моя!

– Але ж ми витримаємо?

– Звісно!

І знову потекло важке сімейне життя. А через встановлений термін з’явився малюк. Жодна з бабусь не прийшла відвідати немовля. Подружжя навіть не привітали.

Але вони не приховували образи. Щоправда, Антону довелося частіше ходити на будівництво…

…Минуло десять років. Намічалася річниця весілля. Катю вже звали Катериною Сергіївною. Вона працювала методистом у дитячому садку. А Антон став Антоном Борисовичем. Він очолював архітектурний відділ у великій компанії.

Вони вже виплатили іпотеку та жили у невеликій, але затишній квартирі. Подружжя, як і раніше, мало спілкувалися з батьками.

А ті, своєю чергою, найчастіше їх відвідували, щоб висловити негативне ставлення до всього зробленого і були проти всього, що планувалося.

Антон та Катя вирішили масштабно відсвяткувати річницю весілля. Вони подумали, якщо вони не мали урочистості в молодості, то нехай вона буде тепер. Вони заслужили!

Звісно, ​​батьків також запросили. Хотіли похвалитися перед ними своїми здобутками. І знову між ними відбулася така розмова:

– Моя мама проти!

– І моя проти!

– Каже, що часи не прості. Треба кожну копієчку берегти!

– І моя!

– Але ж ми відсвяткуємо?

– Звичайно, моя кохана!

І свято відбулося. Ішов час. Забулася і ця подія. Катерина та Антон міцно встали на ноги, змінили квартиру на більш простору. Їхня донька навчалася у випускному класі. Їй пророкували велике майбутнє.

Якось у квартирі цього чудового сімейства пролунав дзвінок. Катя взяла слухавку. Її обличчя спохмурніло в міру того, як вона дізнавалася про новини. Але потім вона взяла себе в руки й спокійно відповіла невидимому співрозмовнику:

– Антон буде проти! Нам про доньку думати треба. Їй скоро вступати!

Жінка поклала слухавку. Щойно вона дізналася, що її мати потребує допомоги. Але вона рішуче відмовила їй і почула такі слова:

– Я одразу була проти того, щоб ти виходила заміж за цього Антона! Це він тебе зіпсував! Ти забула про те, що таке традиції та дочірній обов’язок!

Незабаром і Антон отримав звістку з рідного дому. Мати квапливо говорила, що батькові призначили оперативне втручання. Вона просила у сина грошей. І між ними відбулася непроста розмова:

– Катя буде проти! У нас дочка скоро вступатиме! Спершу нам про неї треба подумати! Я не можу позичити таку суму.

– Поговори з Катериною! Це ж твій батько! Потрібно дбати про батьків, це твій синівський обов’язок! – Наполягала мати.

– Мамо, я не допомагатиму вам! Ви – дорослі. Самі викручуйтесь!

– Я завжди казала, що вона не варта тебе! Даремно ти нас не послухав! Я одразу була проти ваших стосунків! Це все Катерина! Це вона так на тебе впливає!

Антон поклав слухавку. Увечері він розповів дружині про цю розмову. І Катя підтримала його рішення. Вона посміхнулася і весело заявила:

– А я сказала мамі, що ти проти!

– І я сказав мамі, що ти проти!

– Ми ж проти?

– Проти!

Подружжя розсміялося і вирушило готуватися до вечері. Адже сьогодні їхня донька обіцяла привести свого кавалера та представити його батькам.

Катерина та Антон дуже хвилювалися. Але вони пообіцяли один одному, що ні за що не скажуть єдиній, рідній кровиночці:

– Ми проти!

Життя навчило їх приймати рішення на користь своєї дитини, навіть якщо вона ще не зовсім виросла. Це її життя, її вибір – і вони підтримають будь-яке її рішення! Так має бути! І так буде…

Як ви вважаєте, слушне рішення вони ухвалили? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.