Для Олексія шлюб із Ніною був другим, як і для його обраниці. Однак якщо у чоловіка дітей від нього не залишилося, то двадцятивосьмирічна жінка мала шестирічного сина Марка.

Мати Олексія, дізнавшись, що її єдиний син вирішив одружитися з розведеною з причепом, закотила йому скандал.

– Іншої не знайшлося чи що? – пробурчала вона обурено. – Навіщо вона тобі, ще й з дитиною?

– Я не питав твоєї думки! – Чоловік грубо осмикнув Катерину Василівну, яка любила нав’язувати свою позицію.

– Ви все одно розійдетесь, – констатувала жінка. – Дитина тебе незлюбить, почне сварити вас. Нічого хорошого з цього не вийде. Мені здається, що взагалі не варто вплутуватися в цю історію. Вона не героїня твого роману.

Олексій скривив губи й, мимоволі, здригнувся. Слова матері його дратували, та виводили з рівноваги.

– Я сам розберуся, мабуть, ти забула, що мені не десять років, а тридцять…

– Ти для мене завжди залишишся синочком, моїм улюбленим хлопчиком, – з надривом схлипнула Катерина Василівна.

– Хлопчик виріс, мамо, – важко зітхнула чоловік і, розпрощавшись, покинув квартиру батьків.

Близько тижня син із матір’ю не спілкувався. Ніхто не хотів іти назустріч іншому.

Зрозумівши, що чим довше панує мовчання, тим сильніше вони віддаляються один від одного, Катерина Василівна зробила перший крок.

– Як справи? – поцікавилася вона у сина.

– Ми з Ніною розписалися, – Олексій приголомшив Катерину Василівну несподіваною заявою.

– Що? Як? Чому ти нишком усе зробив? Навіщо з нею одружився? – уривчасто запитувала приголомшена мати.

– Мамо, ми вирішили не влаштовувати урочистостей. Скромно розписалися, і все, – спокійним тоном відповів чоловік. – До того ж ти була проти мого весілля, тому не хотів тебе зайвий раз турбувати.

– Так, звичайно, – недовірливо промовила Катерина Василівна. – Нас із батьком можна і не запрошувати…

– Ще раз скажу: ми нікого не запрошували. Купили тортик, сіли втрьох і відзначили чаєм, – суворо відповів Олексій, зрозумівши, що мати хоче причепитися, та закотити скандал на рівному місці.

Проте жінка несподівано пом’якшала, і перевела розмову зовсім на іншу тему.

– Мені потрібна твоя допомога. Ми з батьком вирішили поновити меблі. Я купу всього замовила, але щоб вантажникам не переплачувати, допоможи нам занести їх, – вимогливим тоном сказала мати.

– Коли привезуть? Дата вже є? – поцікавився чоловік.

– Ще ні, а що маєш якісь плани? – з явним невдоволенням спитала мати.

– У будні я перебуваю на роботі, а в суботу не вийде. Плануй на неділю…

– Чому в суботу не можна? – діловито поцікавилася жінка. – Чим ти таким важливим будеш зайнятий?

– У Марка день народження – сім років виповнюється, – поділився з матір’ю Олексій.

Замість відповіді Катерина Василівна голосно і неприродно розреготалася у слухавку:

– Жартуєш чи що? День народження взагалі у чужої дитини. До чого тут ти? Ой, не можу! Насмішив мене.

– Не бачу в цьому нічого смішного, – заперечив Олексій. – У суботу я не зможу, запам’ятай.

– Запам’ятаю, – огризнулася Катерина Василівна, та скинула дзвінок.

Чоловік зрозумів, що матері не сподобалося, що він збирається бути присутнім на дні народження чужої дитини.

Жінка ніяк не хотіла сприймати той факт, що Олексій одружився з Ніною, яка мала сина від попереднього шлюбу.

– Ти розумієш, Сашко, що йому дорожче чуже дитя, ніж ми?! – обурено почала висловлювати чоловікові Катерина Василівна.

– Катю, ти все перебільшуєш, – процідив Олександр Петрович, який з байдужістю поставився до одруження сина на розлученій жінці з дитиною.

Його зовсім не бентежив цей факт. Він вважав, що нічого поганого не сталося.

– А я зроблю так, як хочу! Ми влаштуємо Льоші перевірку! – радісно заплескала в долоні Катерина Василівна. – Я замовила доставлення на суботу! Побачимо, кого він вибере!

Літній чоловік зсунув окуляри на ніс і з подивом витріщився на дружину.

– Катю, ти з глузду з’їхала? Хто в суботу тягатиме ці меблі? Я один не стану, – заперечив Олександр Петрович.

– Сину подзвоню і скажу, що доставлення на суботу, – пробурчала у відповідь Катерина Василівна.

– Він просив тебе в суботу не замовляти доставлення, – чоловік покрутив пальцем біля скроні. – Ти навіщо так робиш? Навіщо ця терміновість?!

– Я хочу влаштувати синові перевірку. До того ж мені незрозуміло, чому замість того, щоб допомогти нам з меблями, він збирається бути присутнім на дні народження чужої дитини! – суворо глянула на чоловіка Катерина Василівна.

– Чого ти пристала до нього? Він щасливий з Ніною, тож чудово! Навіщо ти лізеш? – Осудливо промовив Олександр Петрович.

– Знаєш, Сашко, я ніколи не думала, що єдиний син влаштує нам таку підставу! Мільйони дівчат навкруги, але він зв’язався з цією розведеною, – схопилася за голову жінка. – Не таку невістку я бажала!

– Тобі й перша не подобалася. Мені здається, ти взагалі хотіла б, щоб наш син ходив непритикою, і біг до тебе за першим покликом, – уїдливо відповів чоловік.

Катерина Василівна стиснула зуби, та презирливо поглянула на чоловіка, який розкрив її план.

– Чого мовчиш, Катю? – посміхнувся Олександр Петрович. – Відчепись ти від нашого сина! Нехай живе так, як йому хочеться, та одружується з тими, з ким хоче!

– Я тебе слухаю, Сашко, і розумію, що тобі глибоко начхати на Льошу, інакше б ти так не говорив, а хотів йому тільки кращого, я ж бачу зовсім інше, – схлипнула жінка.

Дивлячись на неї, чоловік зрозумів, що переконати настирливу Катерину Василівну не вийде.

Жінка взяла в руки телефон, та набрала номер сина. Олексій відповів матері після третього гудка.

– Меблі привезуть у суботу, будь у нас о десятій ранку, – вимогливим тоном промовила вона.

– Мамо, я ж просив, не планувати доставлення на суботу…

– Так вийшло! Не думаю, що твоя присутність на дні народження така вже й потрібна, – посміхнулася Катерина Василівна.

– Ти все робиш по-своєму, та нікого не слухаєш! – підвищив голос Олексій. – Я попереджав тебе, що не зможу, тому, або перенось доставлення на неділю, або обходьтеся без мене.

– Ти з глузду з’їхав?! Твій літній батько один не впорається! – сердито обурилася вона.

– Наймай вантажників, – висунув пропозицію Олексій. – Більше я нічим допомогти не можу.

– Тобі чужа дитина дорожча за своїх батьків! Я все зрозуміла! Моєї перевірки ти не пройшов! Якщо завтра о десятій тебе не буде, забудь про те, що в тебе є батьки, – рикнула Катерина Василівна, і кинула слухавку.

В глибині душі вона сподівалася, що син схаменеться і приїде, проте той у суботу не зателефонував і не з’явився.

Жінка у сльозах поскаржилася чоловікові та заблокувала номер сина, і так само змусила зробити Олександра Петровича.

Синові було дуже прикро, що мати так з ним вчинила! Мало того, що не прийняла невістку, так ще і його змусила обирати! Як таке взагалі може утнути рідна матір? Це навіть не по-людськи! Ви згодні?

КІНЕЦЬ.