Якщо жінка розлучена та без власного житла, то одразу ж починають говорити, що вона шукає чоловіка з квартирою. А якщо ще й дитина є – усе, вона вже не жінка, а якась «хижачка».

Рік тому я розлучилася з першим чоловіком. Андрій, мій колишній, завів роман із молодшою і красивішою колегою. Я навіть не здогадувалася, що він мені зраджує.

Після розлучення я з донькою повернулася жити до батьків, бо квартира була записана на нього, і я не мала жодних прав на неї. Добре, що він хоча б платить аліменти, бо на мою скромну зарплату було б дуже важко вижити.

Перший час я взагалі не думала про нові стосунки чи пошуки чоловіка. Навіщо мені це? Але минув час, і подруги почали мене переконувати, що варто спробувати побудувати нові стосунки:

– Тобі потрібна підтримка, любов, сильне плече, – казали вони. – Коли ти востаннє сміялася по-справжньому? Не всі чоловіки такі, як твій колишній.

– Так, глянь на себе! Ти вже навіть перестала гарно одягатися і фарбуватися, – додавали вони.

За їхніми порадами я створила профіль на сайтах знайомств. Подруги також старалися познайомити мене з якимись своїми знайомими чи родичами. То запросили на вечірку, де «випадково» був неодружений друг, і почали мене нахвалювати:

– Наша Алла – просто чудо! Працьовита, смачно готує, що пальчики оближеш.

Але як тільки чоловіки дізнавалися, що в мене є дитина і я живу з батьками, вони одразу зникали. Ніхто не пояснював причин. Просто змінювали номери або блокували мене.

Одного разу я вирішила запитати поради у знайомого з роботи. Може, він, як чоловік, зможе пояснити, чому так відбувається. Але його відповідь мене вразила:

– Та тут усе просто. У тебе є дитина і немає власної квартири.

– І що? Квартиру можна орендувати або взяти в іпотеку…

– Ні, тут справа саме у квартирі. Багато чоловіків вважають, що жінка без житла шукає готове місце. А дитина – це вже подвійний «мінус». Вони бояться, що ти прийдеш на їхню територію і скинеш на них виховання своєї дитини.

Спочатку я сміялася з цього. Але потім інші колеги підтвердили його слова. Виявляється, жінку без квартири та з дитиною часто сприймають, як корисливу «хижачку».

Тепер я сиджу й думаю: невже це дійсно головне? Хіба має значення не характер, не спільні погляди чи цінності, а лише наявність квартири й відсутність дитини?

Невже через ці два пункти я ніколи не зможу знайти нормального чоловіка і створити сім’ю? Чи справді я приречена залишитися самотньою?

КІНЕЦЬ.