Рита і Саша були заміжні вже десять років, у них був син. Дівчина відкрила очі о другій годині ночі, чоловік все ще не повернувся. Жінка була впевнена, що чоловік зрад жує їй. Подзвонила в черговий раз, але телефон був вимкнений. Незабаром Саша відкрив двері і зайшов додому.

— Привіт, Рита, чого не спиш? — Чого не сплю? Тому що чоловік мій вдома не ночує, ось чому. З kоханками ходить, ось чому я не сплю! — Ну що ти придумуєш. Я просто на роботі затримався, — спокійно відповів чоловік. — Звичайно, о другій годині ночі на роботі, цілий місяць. І телефон недоступний, який збіг! — Просто зарядка сіла… Вранці Олександр пішов на роботу раніше звичайного.

Дівчина вирішила поговорити з чоловіком, тільки не встигла. Вона повернулася додому і побачила записку на столі: «Прости, я не хочу роз лучатися з тобою, але і розповісти нічого не можу. Я скоро повернуся.». Рита не могла повірити в те, що відбувається. Не могла також додзвонитися до Саші. Він іноді писав повідомлення, щоб Рита знала, що з ним все гаразд, цього разу такого не було. Минуло два тижні.

Рита прокинулася і помітила, що сина немає вдома. Бігала по всій квартирі і побачила записку. «Я відвіз Андрійка до батьків. Скоро прийду і ми поговоримо». Риті залишалося тільки чекати. Олександр з’явився вдома через годину. — Що відбувається? — вражено запитала Рита, вона не могла нічого зрозуміти і була на межі, щоб не заридати, як мала дитина. — Як що? — запитав він.

— Сьогодні ж річниця нашого весілля. Забула? Саша подарував дружині величезний букет, і вони поїхали в ресторан. — Рита, я дійсно працював. Влаштувався на другу роботу, жив у батьків. Я робив все це заради тебе. Хотів зробити сюрприз. Зараз ми поїдемо в ресторан, потім будемо кататися на пароплаві, а цей конверт я дарую тобі.

Дівчина була в աоці, коли відкрила конверт і побачила квитки на поїздку в теплі країни. — Ти правда робив все це заради мене? — Так, я хотів зробити сюрприз. Ніколи в житті я не зрад жував тобі. Ти у мене найкраща, інші і поруч не стоять. — Ти найкращий. Люблю тебе! Дівчина nлакала від радості і обіймала свого чоловіка весь вечір…

КІНЕЦЬ.