Зла не вистачає на вульгарних родичів чоловіка. То свекруха щось витворить, то її дочка. Ось цього разу відзначилася сестра чоловіка. Хоча тут претензій більше навіть не до неї, а до самого чоловіка, хоч обоє винні. Одна список подарунків написала такий, що на голову не натягнеш, а другий здогадався взяти кредит, щоб це все купити.

За всі чотири роки нашого шлюбу я думала, що вже звикла до всього. І до дзвінків о шостій ранку, бо терміново треба їхати на дачу, доки помідори не померли від спеки. І подорожі за вісімсот кілометрів машиною, бо сестра чоловіка примудрилася в іншому місті загубити паспорт і не може повернутися додому. І розборки із сусідами свекрухи, яких вона капітально затопила.

Ось з останньої пригоди особливо багато спогадів, бо тоді нам довелося брати кредит, щоб розрахуватися із залитими сусідами. Виплачували його теж ми, хоча свекруха рвала сорочку на грудях, що все платитиме сама. Ага, так, платила аж два рази, а тому в неї постійно не було грошей.

Таке відчуття, що грошей у нас багато! Ми самі живемо від зарплати до зарплати, платимо кредит за машину і все ніяк не накопичимо на відпочинок. Тому що у сімейства чоловіка то одне станеться, то інше.

Скільки разів ми з ним на тему його родичів лаялися. А у нього відповідь на все одна – “це мої найближчі люди, не можу ж я їх кинути в такій складній ситуації”. Ось разок кинув би, вони б тоді поводилися більш обачно, а так чого їм голову вмикати зайвий раз. Є ж людина, яка все вирішить.

Торік сестра чоловіка примудрилася завести дитину. Без заміжжя, без батька дитини просто випадково так вийшло. Коли схаменулась, вже було “ой”…

– І нічого страшного, піднімемо! Це наша кров, наша дитина, – виправдовувала тоді свекруха та майбутня бабуся за сумісництвом. Мене ж мучили невиразні сумніви, кому належить підіймати дитину.

Передчуття мене не обдурили – нам, а точніше чоловіку, стали сипатися прохання допомогти купити це, друге, інше, зробити, підвести. Чоловік охоче підривався і біг допомагати, купувати та робити, поки я не стукнула кулаком по столу і не сказала, що або він припиняє витрачати сімейний бюджет на будь-що, або може збирати речі та переїжджати до мами та сестри.

А то дуже гарно виходить – він усю свою зарплату витрачає на потреби сестри та мами, а ми потім живемо на те, що заробила я.

Мене таке не влаштовує. Ми також маємо купу речей, куди можна вкласти гроші – достроково закрити кредит на машину, зробити ремонт у квартирі, з’їздити у відпустку, пройти обстеження та підготуватися до планування власної дитини. Список можу продовжувати дуже довго.

Чоловік, мабуть, зрозумів, що я говорю серйозно з приводу його переїзду до мами, став поводитись більш стримано. Можливо поговорив із родичками, щоб вони скромніше поводилися в планах запитів і прохань. Гроші із сімейного бюджету туди витікати не перестали, але замість широкої повноводної річки залишився невеликий струмок, з яким я була згодна миритися.

Але днями дізналася, що чоловік здогадався взяти кредит. І не на щось там потрібне для нашої родини, а щоб купити подарунки сестрі. Вона йому замовила такий список, що в мене очі на лоб полізли. Вже після фена – стайлера із насадками за двадцять тисяч вже з розуму зійти можна. І це не все.

Загалом на подарунок для сестри чоловік спустив понад тридцять тисяч гривень. Як я не прибила його там на місці, я не знаю, хотілося дуже це зробити.

– Зрозумій, це ніби загальний подарунок мамі та сестрі, – намагався пояснити чоловік, але краще ситуація не виглядала. – У них зараз складні часи, самі собі вони таке не куплять. Це ж моя сім’я, я мушу дбати про них.

– Ти не повіриш, але я теж не можу собі дозволити фен майже за двадцять тисяч. У мене теж складні часи – у мене чоловік ідіот, і зовсім незрозуміло, коли вони закінчаться.

Я поцікавилася, що він збирається дарувати мені на новий рік, виявилося, що над цим він ще не думав. Але мамі та сестрі вже дуже дорогі подарунки купив.

Поставила умову, що він має продати чи повернути все, що купував, закрити кредит, який взяв, встигнувши все це зробити до нового року. Інакше свято я зустрічатиму в статусі розлученої жінки. Квартира моя, робота у мене є, кредит за машину доплачу без проблем. Я не бачу сенсу в шлюбі, в якому живу гірше, ніж було до нього. А бути на третьому місці у коханого чоловіка взагалі ніколи не збиралася.

КІНЕЦЬ.