Я завжди люблю дивитися прогноз погоди завчасно. Оскільки з роботи додому йти мені доволі довго. Не очікувано розпочалася злива. Я був на півдороги додому. Викликати таксі було без потреби, адже залишилося пару метрів. Я був одягнений у тонку сорочку й шорти.

Раптом за п’ять хвилин я змок до ниточки.

Цього разу я, як на зло, не глянув прогноз погоди. Тому я не поспішаючи йшов додому, нічого вже не змінити, і так одяг повністю мокрий. Коли я проходив повз одного із балконів, на мене вилилася не зрозуміла суміш.

Наче вугілля, яке розмокло від дощу. Тепер, крім того, що я був мокрий, до того ж був ще брудний. Навпроти мене йшла молода дівчина, яка так само як і я промокла. Побачивши мене почала реготати. І я запитав:

– Ви чого смієтеся?

– Пробачте! Я просто не втрималася. Ви мені нагадали мого собаку. Коли падає дощ, він стає таким же брудним. При тому, що у нього доглянута біла шерсть.

Можливо не доречне порівняння, але я сказала правду. Можливо Вам потрібна допомога? На Вас вилилася якась рідина чи потрапили у болото?

Я живу неподалік, пройдемо я допоможу Вам.

– Порівняння справді дивне. Ну додому мені йти потрібно мінімум ще 20 хвилин. Щоб люди не лякалися, можливо, справді зайду і хоча б повитираюся. На мене вилилася незрозуміла рідина з балкона.

Коли підійшов додому побачив собаку про яку розповідала дівчина. В неї справді білосніжна шерсть. Але коли розпочинається дощ, вона починає бавитися в болоті.

Я повитирався та пішов додому. З того моменту я й розпочав спілкуватися з Олею. Запросив її на побачення. Ми подарували одне одного парасольки. Щоб ніколи більше не промокати під дощем.

Це було найромантичніше знайомство з моєю дружиною.

Ми разом вже сім років. У нас нещодавно народилася донечка. Ми щасливі, як ніколи.

Кожного дня дякую природі, що послала мені у ту сильну зливу Олю. Тепер коли розпочинається злива, я не сумую, адже одразу в голові спогади про прекрасне.

КІНЕЦЬ.